Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПОТАПЦЫ, село въ 5-ти верстахъ на западъ отъ Чернышей, при ручьѣ, также впадающемъ въ Расаву. Получило названіе оттого, что въ числѣ первоначальныхъ поселенцевъ было нѣсколько съ именами Потапа. Жителей обоего пола 703; въ 1792 году, вмѣстѣ съ деревнею Дударями, считалось жителей 657. Въ началѣ истекшаго столѣтія село принадлежало вмѣстѣ съ окрестными Каневскому старотству, которымъ владѣлъ Николай Потоцкій до 1777 года. Къ концу вѣка причислялось къ вотчинамъ князя Станислава Понятовскаго. Въ настоящее время село раздѣлено на двѣ части, изъ коихъ одна съ 1130 дес. земли принадлежитъ наслѣдникамъ Александра Майчевскаго; а другая, съ деревнею Очеретнею (см. Николаевка) и 821 дес. земли, Александру Людвиковичу Нейману (лат. испов.).
Переклад
ПОТАПЦІ, село за 5 верст на захід від Чернишів, біля струмка, що теж впадає в Росаву. Дістало назву через те, що серед перших поселенців було кілька людей на ім’я Потап. Жителів обох статей 703; 1792 року разом із селом Дударі налічувалося 657 жителів. На початку минулого століття село разом із навколишніми належало до Канівського староства, яким до 1777 року володів Миколай Потоцький. Наприкінці століття належало до вотчин князя Станіслава Понятовського. Нині село поділене на дві частини, з яких одна, з 1130 дес. землі, належить спадкоємцям Олександра Майчевського, а друга, із селом Очеретня (див. Кип’ячка [у книзі — Николаевка]) і 821 дес. землі, — Олександрові Людвиковичу Нейману (лат. віросп.).
Оригінал
Церковь Николаевская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ 42 десятины, основана въ 1748 году, какъ свидѣтельствуетъ эрекція Николая Потоцкаго, въ Бучачу выданная. Церковь эта дубовая, небольшая, стоитъ на краю села, на горѣ, на мѣстѣ веселомъ.
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, 6-го класу; землі має 42 десятини; заснована 1748 року, як свідчить ерекція Миколая Потоцького, видана в Бучачі. Ця церква дубова, невелика, стоїть на краю села, на горі, на веселому місці.
Оригінал
Къ Потапецкому приходу причислена деревня Дудари, въ 7-ми верстахъ отстоящая, между селами Ромашками и Чернышами, отъ того и другаго въ 3-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 347. Здѣсь резиденція помѣщиковъ Габель, коимъ принадлежитъ большая половина деревни и 514 десятинъ земли. Но ⅕ часть ея, заключающая въ себѣ 32 рев. души и 245 дес. земли составляетъ собственность Любоміра Хилинскаго и его сестры Юліи. Въ этой послѣдней части 18 человѣкъ переведеныхъ изъ Могилевской губерніи лѣтъ за 20 предъ симъ. Въ деревнѣ, съ незапамятныхъ временъ построена деревяная часовня на кладбищѣ во имя Архистратига Михаила.
Переклад
До потапецької парафії приписано село Дударі, що лежить за 7 верст, між селами Ромашки і Черниші, за 3 версти від кожного з них. Жителів обох статей 347. Тут резиденція поміщиків Габелів, яким належить більша половина села і 514 десятин землі. Але ⅕ частина його, що охоплює 32 рев. душі і 245 дес. землі, є власністю Любоміра Хилінського і його сестри Юлії. У цій останній частині 18 осіб, переведених із Могильовської губернії років 20 тому. У селі з незапам’ятних часів збудовано дерев’яну каплицю на кладовищі на честь Архістратига Михаїла.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 42 десятини ≈ 45,9 га; 7 верст ≈ 7,5 км; 3 версти ≈ 3,2 км; 514 десятин ≈ 562 га. Перерахунок наш.
Назва. «Потапцы» — Потапці.
«Ерекція». Фундаційна грамота: нею власник маєтку наділяв парафію землею й іншими правами.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Сторінки
- 596 · скан 596
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 596. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/potaptsi/