Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
НАСТАШКА село, въ прежнее время мѣстечко, и даже городъ, при рѣчкѣ тогоже имени, въ 7-ми верстахъ отъ Острова. Послѣ руинъ, Насташка заселена княземъ Курцевичемъ, намѣстникомъ Бѣлоцерковскимъ. Въ 1649 году Богданъ Хмельницкій, универсаломъ, даннымъ полковникамъ, увольняетъ шляхту Насташскую отъ всѣхъ повинностей военныхъ и притѣсненій. Въ 1676 году, гетманъ Дорошенко подтверждаетъ туже самую вольность. Бѣлоцерковскіе езуиты имѣли здѣсь свою каплицу филіальную, которую разумѣется, жители, при первомъ удобномъ случаѣ, уничтожили. У мѣстныхъ жителей, касательно древней исторіи Насташки, существуетъ такая легенда: «Въ древности, до татарскаго нашествія на Россію, на мѣстѣ нынѣшней Насташки существовалъ городъ, называвшійся Китай-городомъ. Не однократно его разоряли и опустошали непріятели. Наконецъ весь городъ былъ сожженъ, жители разогнаны и уведены въ плѣнъ. Изъ пяти храмовъ, только одинъ Успенскій чудесно остался невредимымъ и долго стоялъ среди пустыни. Одинъ изъ благочестивыхъ Китайгородскихъ жителей, скрываясь въ очеретахъ, былъ хранителемъ его. Онъ обкашивалъ высокій бурьянъ и траву вокругъ него, чтобы предохранить отъ пожара. Мало по малу стали возвращаться Китайгородскіе жители къ своимъ пепелищамъ вокругъ одинокой церкви.
Переклад
НАСТАШКА, село, колись містечко і навіть місто, на річці тієї самої назви, за 7 верст від Острова. Після руїн Насташку заселив князь Курцевич, білоцерківський намісник. 1649 року Богдан Хмельницький універсалом, даним полковникам, звільняє насташську шляхту від усіх військових повинностей і утисків. 1676 року гетьман Дорошенко підтверджує ту саму вольність. Білоцерківські єзуїти мали тут свою філіальну каплицю, яку, зрозуміло, жителі за першої ж слушної нагоди знищили. Серед місцевих жителів щодо давньої історії Насташки побутує така легенда: «У давнину, до татарської навали на Росію, на місці теперішньої Насташки існувало місто, що звалося Китай-городом. Не раз його руйнували й спустошували вороги. Нарешті все місто було спалено, жителів розігнано й забрано в полон. З п’яти храмів лише один, Успенський, чудом лишився неушкодженим і довго стояв серед пустки. Один із побожних китайгородських жителів, ховаючись в очеретах, був його охоронцем. Він обкошував високий бур’ян і траву навколо нього, щоб уберегти від пожежі. Помалу китайгородські жителі почали повертатися до своїх згарищ навколо самотньої церкви.
Оригінал
Собралась вся громада И была у нихъ такая рада; Стали они думати, гадати, Якъ новому селу названіе дати.
Переклад
Зібралася вся громада І була в них така рада; Стали вони думати, гадати, Як новому селу назву дати.
Оригінал
Въ это время даютъ знать громадѣ, что первая сельская красавица, дѣвица Насташка (Анастасія), утопла, купаясь въ рѣкѣ, тогда называвшейся Жигалкой. «Нехай же буде рѣчка и село Насташка»—рѣшила громада. Но новые Насташцы передавали своимъ потомкамъ о прежнемъ наименованіи ихъ мѣста Китайгородомъ». Въ половинѣ прошлаго столѣтія, майданники села Синявы, нашли въ землѣ три колокола, на которыхъ были надписи: «сей звонъ города Китайгорода». На этомъ основаніи Насташскіе жители, считали себя потомками древнихъ Китайгородцевъ, потребовали возврата себѣ найденныхъ въ Синявѣ колоколовъ. А какъ Синявцы противились этому: то они силою отобрали эти колокола. Два изъ нихъ разбитые вновь перелиты, а одинъ существуетъ и доселѣ на Насташской деревяной колокольнѣ». Въ Насташкѣ много земляныхъ насыпей и древнихъ валовъ. Жители сохранили также въ памяти, по разсказамъ ихъ отцовъ, о наѣздѣ и сраженіи, происходившемъ у нихъ съ Бѣлоцерковцами въ прошломъ вѣкѣ, въ какомъ именно году, они незнаютъ. По разсказамъ ихъ, Бершадскій гетманъ Малаховскій, пришелъ въ Насташку съ толпою Бершадскихъ, Уманскихъ и другихъ козаковъ, овладѣлъ мѣстечкомъ и поселился въ немъ. Бѣлоцерковскій владѣлецъ Мнишекъ, собралъ нѣсколько тысячъ своихъ козаковъ и черни, прибылъ съ ними въ Субботу подъ Насташку, остановился лагеремъ за мѣстомъ и объявилъ Малаховскому битву. Малаховскій съ вечера приказалъ своимъ козакамъ быть готовымъ на завтра къ битвѣ, а всѣмъ жителямъ молиться и до полудня ничего не ѣсть и не пить. По приказанію его, атаманъ Певко ночью объѣхалъ съ двумя козаками Бѣлоцерковскій станъ и донесъ, что «ихъ больше, а наши дужче». Съ утра началась битва, окончившаяся пораженіемъ Мнишка. Но, по ходатайству его, были присланы польскіе гусарскіе полки, выгнавшіе Малаховскаго изъ Насташки. Съ этихъ поръ, Насташка принадлежитъ къ Бѣлоцерковщинѣ.
Переклад
У цей час громаді дають знати, що перша сільська красуня, дівчина Насташка (Анастасія), втопилася, купаючись у річці, яка тоді звалася Жигалкою. «Нехай же буде річка й село Насташка», — вирішила громада. Але нові насташці переказували своїм нащадкам про давню назву свого місця — Китай-город». У середині минулого [XVIII] століття майданники села Синяви знайшли в землі три дзвони, на яких були написи: «сей звонъ города Китайгорода» [цей дзвін міста Китайгорода]. На цій підставі насташські жителі, які вважали себе нащадками давніх китайгородців, зажадали повернути їм знайдені в Синяві дзвони. А що синявці цьому опиралися, то вони силою відібрали ці дзвони. Два з них, розбиті, перелито заново, а один існує й досі на насташській дерев’яній дзвіниці». У Насташці багато земляних насипів і давніх валів. Жителі також зберегли в пам’яті, з розповідей своїх батьків, наїзд і битву з білоцерківцями, що сталися в них у минулому столітті; в якому саме році — вони не знають. За їхніми розповідями, бершадський гетьман Малаховський прийшов у Насташку з юрбою бершадських, уманських та інших козаків, опанував містечко й оселився в ньому. Білоцерківський власник Мнішек зібрав кілька тисяч своїх козаків і черні, прибув із ними в суботу під Насташку, став табором за містом і оголосив Малаховському бій. Малаховський звечора наказав своїм козакам бути готовими назавтра до битви, а всім жителям — молитися й до полудня нічого не їсти й не пити. З його наказу отаман Певко вночі з двома козаками об’їхав білоцерківський табір і доповів, що «їх більше, а наші дужче». Зранку почалася битва, яка закінчилася поразкою Мнішека. Але на його клопотання прислали польські гусарські полки, які вигнали Малаховського з Насташки. Відтоді Насташка належить до Білоцерківщини.
Оригінал
Насташскій фольваркъ нынѣ одинъ изъ богатѣйшихъ въ Бѣлоцерковщинѣ. Въ немъ бываетъ въ запасѣ до 150 скирдъ разнаго хлѣба, большею частію пшеницы. Жителей обоего пола: православныхъ 2644, римскихъ католиковъ 3, евреевъ 197. Въ 1740 году было въ Насташкѣ только 50 господаровъ, или хозяйствъ и до 500 душъ об. пола жителей. Евреевъ и латинниковъ совсѣмъ небыло.
Переклад
Насташський фільварок нині один із найбагатших у Білоцерківщині. У ньому буває в запасі до 150 скирт різного збіжжя, здебільшого пшениці. Жителів обох статей: православних 2644, римських католиків 3, євреїв 197. 1740 року в Насташці було лише 50 господарів, або господарств, і до 500 душ жителів обох статей. Євреїв і латинників зовсім не було.
Оригінал
Изъ бывшихъ въ Насташкѣ въ древнее время пяти церквей, жители указываютъ мѣста только четырехъ; именно: первая замковая—гдѣ нынѣ приходская Успенская церковь. Вторая стояла напротивъ ея къ югу за рѣкой; третяя на горѣ Дроздовкѣ на томъ мѣстѣ, гдѣ теперь стоитъ деревянный крестъ, а изъ обвалившейся горы виднѣются гробы и человѣческія кости; четвертая къ сѣверо-востоку отъ нея за рѣкой. Нынѣшняя деревяная Успенская церковь построена, какъ значится въ визитѣ 1740 года (Бѣлоц. декан.), въ 1722 году, на мѣстѣ древнѣйшей. Жители, по преданію отъ отцовъ заимствованному, говорятъ, что дубы при построеніи церкви были рублены возлѣ раскопанной могилы, гдѣ теперь невидно и признаковъ лѣса. До 1842 года при Насташской церквѣ было по два священника. Нынѣ по штатамъ причисляется къ 4-му классу; земли имѣетъ 68 десятинъ.
Переклад
З п’яти церков, що були в Насташці в давнину, жителі вказують місця лише чотирьох, а саме: перша, замкова, — де нині парафіяльна Успенська церква. Друга стояла навпроти неї, на південь, за річкою; третя — на горі Дроздовці, на тому місці, де тепер стоїть дерев’яний хрест, а з обваленої гори видніються труни й людські кістки; четверта — на північний схід від неї, за річкою. Теперішню дерев’яну Успенську церкву збудовано, як зазначено у візиті 1740 року (Білоцерківського деканату), 1722 року на місці давнішої. Жителі за переказом, перейнятим від батьків, кажуть, що дуби на будівництво церкви рубали біля розкопаної могили, де тепер не видно й сліду лісу. До 1842 року при насташській церкві було по два священники. Нині за штатами зараховується до 4-го класу; землі має 68 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 68 десятин ≈ 74,3 га. Перерахунок наш.
Назва. «Насташка» — Насташка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Майдан». У Київській губернії так називали земляні насипи з западиною посередині — залишки давніх споруд або селітроварень.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 519–521. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/nastashka/