Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

МИРОВКА село въ 5-ти верстахъ отъ с. Гороховатки при ручьѣ Мирѣ, близъ Гусачовки начинающемся. Жителей обоего пола: православныхъ 1485, римскихъ католиковъ 11, евреевъ 13; земли 3134 десятины. Мировка основана въ половинѣ прошедшаго вѣка графомъ Яномъ Мира, владѣвшимъ Германовскимъ старотствомъ. Въ 1792 году въ ней было уже 68 дворовъ, а жителей 374 мужеска и 318 женска, пола лицъ. Нынѣ село принадлежитъ извѣстному гуманностію своихъ тенденцій, Кіевскому уѣздному предводителю дворянства Владиміру Ивановичу Бутовичу, который первый изъ дворянъ устроилъ покупку крестьянами за 60,541 р. своихъ земельныхъ надѣловъ, издѣлалъ для нихъ значительныя пожертвованія землями, деньгами и добрыми совѣтами. Вокругъ Мировки по полямъ разбросано множество древнихъ могилъ.

Переклад

МИРІВКА, село за 5 верст від с. Горохуватки, на струмку Мирі, що бере початок біля Гусачівки. Жителів обох статей: православних 1485, римо-католиків 11, євреїв 13; землі 3134 десятини. Мирівку заснував у середині минулого століття граф Ян Мира, що володів Германівським староством. 1792 року в ній було вже 68 дворів, а жителів — 374 особи чоловічої і 318 жіночої статі. Нині село належить київському повітовому предводителеві дворянства Володимирові Івановичу Бутовичу, відомому гуманністю своїх поглядів [тенденцій], який першим із дворян влаштував купівлю селянами їхніх земельних наділів за 60 541 р. і зробив для них значні пожертви землями, грошима й добрими порадами. Довкола Мирівки по полях розкидано безліч давніх могил.

Оригінал

Церковь Преображенская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію. Построена въ 1800 году, покойнымъ помѣщикомъ Иваномъ Федоровичемъ Бутовичемъ. До построенія настоящей церкви существовала каплица, описанная въ визитѣ Каневскаго деканата за 1792 годъ, слѣдующимъ образомъ: «Каплица Мировская, принадлежащая къ приходской Германовской церкви, заложена по разрѣшенію митрополита Ѳеодосія Ростоцкаго, 2-го іюня 1790 года, а 15-го декабря того же года освящена. Каплица эта устроена на мѣстѣ ровномъ, обширномъ и веселомъ, на подобіе дома, вымазана снаружи и внутри бѣлою глиною, безъ потолка, вмѣсто котораго служитъ соломенная крыша. Пять оконъ чистаго стекла безъ рѣшетокъ. Одни двери на желѣзныхъ завѣсахѣ, висячимъ замкомъ запирающіеся: пола нѣтъ. На мѣстѣ иконостаса, 4 образа намѣстныхъ и царскіе врата, по выше коихъ икона Матери Божіей подъ стекломъ. Церковная утварь и богослужебныя книги недостаточны; но св. чаша съ приборомъ и сосудъ для храненія запасныхъ святыхъ даровъ—серебрянныя-позлащенныя. Вмѣсто колокольни два столба, на коихъ виситъ два небольшихъ колокола, да въ каплицѣ лежитъ два колокольчика, изъ коихъ одинъ пожиченъ въ Яновской церкви. Церковь и колокольня не огорожены. Священникомъ во время визиты былъ Григорій Лободовскій, «отмѣченный по воспитанію rudis, (неимѣющій академическаго аттестата), но обычаевъ хвалебныхъ, посвященъ въ 1785 году въ Радомыслѣ за духовнаго помощника превелебному Макарію Андріевскому, декану Каневскому и настоятелю Миколаевскому». По окончаніи же каплицы, Лободовскій утвевжденъ 1-го іюля 1791 года уніатскимъ митрополитомъ въ Радомыслѣ священникомъ Мировскаго прихода. Но еще въ 1792 году для церкви этой земель не было отведено.

Переклад

Церква Преображенська, дерев’яна, 5-го класу; землі має в указній пропорції. Збудована 1800 року покійним поміщиком Іваном Федоровичем Бутовичем. До побудови теперішньої церкви існувала каплиця, яку у візиті Канівського деканату за 1792 рік описано так: «Каплиця Мирівська, що належить до парафіяльної Германівської церкви, закладена з дозволу митрополита Феодосія Ростоцького 2 червня 1790 року, а 15 грудня того ж року освячена. Цю каплицю влаштовано на місці рівному, просторому й веселому, на зразок хати, вимазано зовні й усередині білою глиною, без стелі, замість якої — солом’яна покрівля. П’ять вікон із чистого скла без ґрат. Одні двері на залізних завісах, що замикаються на висячий замок; підлоги немає. На місці іконостаса — 4 намісні образи й царські врата, над якими ікона Матері Божої під склом. Церковного начиння й богослужбових книг недостатньо; але св. чаша з прибором і посудина для зберігання запасних Святих Дарів — срібні позолочені. Замість дзвіниці два стовпи, на яких висять два невеликі дзвони, та ще в каплиці лежать два дзвіночки, з яких один позичений у Яновській церкві. Церква й дзвіниця не обгороджені. Священником під час візити був Григорій Лободовський, «за вихованням позначений як rudis (що не має академічного атестата), але похвальних звичаїв, висвячений 1785 року в Радомишлі на духовного помічника превелебному Макарію Андрієвському, канівському деканові й миколаївському настоятелеві». Після ж завершення каплиці Лободовського 1 липня 1791 року уніатський митрополит у Радомишлі затвердив священником Мирівської парафії. Але ще 1792 року для цієї церкви землі не було відведено.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 3134 десятини ≈ 3424 га. Перерахунок наш.

Назва. «Мировка» — Мирівка.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
Сторінки
63–64 · скан 63, скан 64
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 63–64. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/myrivka/