Стави у Похилевича (1864)

Переклад

СТАВИ, село за 6 верст від с. Горохуватки, при злитті двох струмків — Горохуватки й Мири, що утворюють великі ставки; звідси й назва села. Жителів обох статей: православних 991, євреїв 27. 1790 року в с. Ставах і Бендюговці налічувалося 84 халупи, а жителів обох статей 1088. Минулого століття Стави належали до Кагарлицького староства; на початку нинішнього століття вони були вотчинною власністю дійсного статського радника Іосифа Моршковського, який 29 січня 1803 року продав Ставянську волость, до складу якої належали Бендюговка, Мирівка та Яновка з Фекловкою, за 140 000 руб. асигнаціями надвірному радникові Іванові Федоровичу Бутовичу. Нині ж через родинні зв’язки з останнім село поділене на три частини й належить:

Переклад

Переклад

Церква Покровська, з бічними вівтарями на честь арх. Михаїла та великомученика Іоанна Воїна, мурована, 5-го класу, землі має в указній пропорції; збудована 1821 року покійним поміщиком Іваном Федоровичем Бутовичем, а попередню дубову церкву на честь архангела Рафаїла було збудовано 1755 року на новому фундаменті. Про заснування церкви й наділення її угіддями Ян Тарновський 1754 року видав письмовий документ такими словами: «Ян-Яцек Амор, грабя на Тарновѣ и Дзиковѣ Тарновскій, граф з Чобору, влосци добр ключа Васыліовскіего и инных пан д́ѣд́ичный, Кагорлицкій et cæt. Староста, Ясне Вельможнему Флоріанови Гребницкіему, метрополитѣ Кіовскіему и цалей Руси.... sive ejus subalterno officio до віадомости подаіе̨, иж я, маіа̨ц добра мое д́ѣд́ичне, ключ Васыліовскій, в тымже ключу віесь, назвискіем Жидовскіе Ставы, друга віесь Васылевъ, до тегож ключа належонца, и поціа̨гаіа̨ц сіе з допильнего стараніа около розшер̄еніа вѣнкшей хвалы Боскей..., умыслилем в добрах моих р̄ечоных, ве вси Жидовских Ставах и Васыліовѣ названых, за стараніем и консенсем Я. В. пана, яко loci ordinarii, церкіевѣ де nova radice et fundamento выбудоват̄ь и ерыговат̄ь на honor свіентего Яна Хр̄ст̄ителя в Васыліовѣ, а св. Рафала Арханіола в Жидовских Ставах; до кторых то свіа̨тниц Бозких, ериговат̄ь сіе маіонцых Вв. ХХ. Плебаны successive за презентами моими и інсталляціа̨ В. П. legitime et canonice зостават̄ь маіонцы, абы congruam, так in alimentis, яко et indumentis honestam sustentationem міели, чиніе̨ фундуш, а найпр̄уд поля ве тр̄и ренцы до ораніа способнего по дни 20.... Denique мѣст̄а на пасѣки, з которей жадней десят̄ины, а ни очковего до двору моего дават̄ь неповинны бендо. Кторе грунта, поля сіаножа̨т̄и, огроды, резиденціи, стодолы, пасѣки in suis metis et graniciebus выражоне, яко in dotem свіа̨тницы Бозскіей на вѣчны часы записуіе. так те immunitati ecclesiasticæ subesse et eam gavdere хце̨ и жа̨дам. Тронков вшельких у себе тр̄иманія на их тылько власна̨ потр̄ебе̨ и неиначей позвалям. абы до аренды и их повинности простему народови и подданым моим звыклых, нигды и под яким кольвек пр̄етекстем уціеменжени небыли, дворови мему въ Васыліовѣ и ур̄ендником забраням и заказуіе̨. Подданым моим в Жидовских Ставах яко и в Васыліовѣ парохіаномъ церкви одемніе фундованых, абы in vim Decimæ, правем Бозским и людским косціолови и его министром, капланам оддаваться повинней и звыклей, цорочніе по четверику збожа мяры Бѣлоцеркіевскей Вв. ХХ. плебаном и их сукцессором оддавали, постанавіам и пр̄иказуіе̨. А же propter officium datum beneficium, Вв. плебаном, абы пр̄и страшней каждей офѣр̄ѣ Бозскіей memento,. так антецессоров моих яко и за мніе фундатора, туд́еж сукцессоров моих, мѣвали и модлитвами свеми мнѣ вспомогали облигованых мѣт̄ь хце̨ et presentibus облигуіе̨. Datum в замку Васыліовским die 12 augusti 1754 anno. Ян-Яцек Амор грабя Тарновскій. [Ян-Яцек Амор, граф на Тарнові й Дзикові Тарновський, граф з Чобору, дідичний пан маєтностей Василевського ключа та інших, кагарлицький та ін. староста, ясновельможному Флоріанові Гребницькому, митрополитові Київському і всієї Русі.... або його підлеглому урядові до відома подаю, що я, маючи свої дідичні маєтності — Василевський ключ, у тому ж ключі село на ім’я Жидівські Стави, друге село Василев, що належить до того ж ключа, — і докладаючи пильного старання про поширення більшої хвали Божої..., надумав у згаданих моїх маєтностях, у селах, що звуться Жидівські Стави й Василев, стараннями і зі згоди ясновельможного пана як місцевого ординарія збудувати й заснувати від нового кореня й фундаменту церкви на честь святого Івана Хрестителя у Василеві, а св. Рафаїла Архангела в Жидівських Ставах; і щоб велебні отці плебани тих Божих святинь, які мають бути засновані, що почергово за моїми презентами та інсталяцією в. п. законно й канонічно ними ставатимуть, мали належне й пристойне утримання як у харчах, так і в одязі, роблю фундуш, а насамперед поля в три руки [тобто на три поля], придатного до оранки, по 20 днів [оранки].... Нарешті місця на пасіки, з яких ні жодної десятини, ні очкового [податку з вуликів] до мого двору давати не будуть зобов’язані. Які ґрунти, поля, сіножаті, городи, садиби, стодоли, пасіки, окреслені в їхніх межах і кордонах, записую як посаг Божої святині на вічні часи, так хочу й бажаю, щоб вони підлягали церковному імунітетові й користувалися ним. Тримати в себе всякі напої лише на власну потребу, і не інакше, дозволяю. Моєму дворові у Василеві й урядникам забороняю і заказую будь-коли й під будь-яким претекстом обтяжувати їх орендою та її повинностями, звичними для простого народу й моїх підданих. Моїм підданим у Жидівських Ставах, як і у Василеві, парафіянам церков, мною фундованих, постановляю і наказую, щоб вони на рахунок десятини, яку за правом Божим і людським належить і звично віддавати церкві та її служителям, священникам, щороку віддавали по четверику збіжжя білоцерківської міри велебним отцям плебанам та їхнім наступникам. А оскільки бенефіцій дається за службу, хочу, щоб велебні плебани були зобов’язані при кожній страшній Божій жертві творити пам’ять [memento] так моїх предків, як і мене, фундатора, а також моїх наступників, і допомагали мені своїми молитвами, і цим [листом] зобов’язую. Дано в Василевському замку дня 12 серпня 1754 року. Ян-Яцек Амор граф Тарновський.]

Переклад

До Ставянської парафії приписано село Бендюговка, на струмку Мирі, за 3 версти від Ставів. Жителів обох статей 437; землі 1564 десятини. Це село до 1857 року належало Антонові Войшицькому, а від того року — Октавію Баневському.