Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГЕРМАНОВКА мѣстечко въ 60-ти верстахъ отъ Кіева, при рѣкѣ Краснѣ. Жителей обоего пола въ 295 дворахъ: православныхъ 1584, римскихъ католиковъ 28, евреевъ 442. О числѣ народонаселенія въ прежнее время Германовки извѣстно, что въ 1740 году было въ ней 100 дворовъ и лицъ способныхъ къ исповѣди (выше 7-ми лѣтняго возраста) 500. Въ 1792 году въ 116 дворахъ мужеска 711, жен. 665. Германовка принадлежитъ къ древнѣйшимъ мѣстечкамъ губерніи, чему служитъ доказательствомъ городище и множество древнихъ могилъ около его, въ коихъ оказывались груды человѣческихъ костей. До татарскаго нашествія въ лѣтописяхъ упоминается Германечь, который мы считаемъ Германовкою 1). Во времена руинъ Германечь окончательно разоренъ и обращенъ въ пустыню. Извѣстія объ немъ не встрѣчается во время козацкихъ войнъ, хотя это мѣстечко, лежащее при пресѣченіи значительной рѣки Красной одною изъ важнѣйшихъ дорогъ въ Кіевъ, должно бы быть театромъ дѣйствій. Мы это объясняемъ отсутствіемъ въ этихъ мѣстахъ населенія. Въ началѣ истекшаго столѣтія Германовка считалась частью значительнаго Василевскаго имѣнія (см. Василевъ), а въ половинѣ столѣтія главнымъ мѣстомъ особаго старотства Германовскою и въ замкѣ здѣшнемъ часто имѣлъ резиденцію Янъ-Яцекъ Аморъ графъ Тарновскій. Во второй половинѣ вѣка старотствомъ Германскимъ владѣлъ Янъ графъ Мира (Miera), каштелянъ инфлянскій и вдова его Маріанна Мирова. Но Германовка считалась мѣстомъ вольнымъ. Въ текущемъ столѣтіи мѣстечко здѣлалось вотчинною собственностію сначала Ивана Бутовича, а потомъ коллежскаго совѣтника Проскуры. Въ настоящее время мѣстечко принадлежитъ нѣсколькимъ владѣльцамъ частію по наслѣдству отъ Проскуры, а частію по покупкѣ у нихъ участковъ. Вотъ списокъ нынѣшнихъ Германовскихъ владѣльцовъ, съ указаніемъ величины принадлежащихъ имъ частей:
Переклад
ГЕРМАНІВКА, містечко за 60 верст від Києва, на річці Красній. Жителів обох статей у 295 дворах: православних 1584, римо-католиків 28, євреїв 442. Про чисельність населення Германівки в давніший час відомо, що 1740 року в ній було 100 дворів і 500 осіб, здатних до сповіді (старших за 7 років). 1792 року в 116 дворах: чоловічої статі 711, жін. 665. Германівка належить до найдавніших містечок губернії, доказом чого є городище й безліч давніх могил довкола нього, у яких знаходили купи людських кісток. До татарської навали в літописах згадується Германеч, який ми вважаємо Германівкою 1). За часів руїн Германеч остаточно розорено й обернено на пустку. Звісток про нього не трапляється за часів козацьких війн, хоча це містечко, що лежить там, де значну річку Красну перетинає одна з найважливіших доріг до Києва, мало б бути театром дій. Ми пояснюємо це відсутністю населення в цих місцях. На початку минулого століття Германівка вважалася частиною значного Василевського маєтку (див. Василев), а в середині століття — головним місцем окремого Германівського староства, і в тутешньому замку часто мав резиденцію Ян-Яцек Амор граф Тарновський. У другій половині століття Германівським староством володіли Ян граф Мира (Miera), каштелян інфлянтський, і його вдова Маріанна Мирова. Але Германівка вважалася вільним місцем. У нинішньому столітті містечко стало вотчинною власністю спершу Івана Бутовича, а потім колезького радника Проскури. Нині містечко належить кільком власникам — частково в спадок від Проскури, а частково через купівлю в них ділянок. Ось список нинішніх германівських власників із зазначенням величини належних їм частин:
Оригінал
Въ лѣто 1096 пріиде второе Бонякъ безбожный, шелудивый къ Кіеву внезапу съ половцами.....и сожгоша Стефанечь монастырь, и деревни, и Германечь. Полн. Собр. Русск. лѣтоп. том. I, стран. 99. Подъ словомъ Германечь нельзя разумѣть монастыря, хотя изслѣдователи старины этого хотятъ.
Переклад
Въ лѣто 1096 пріиде второе Бонякъ безбожный, шелудивый къ Кіеву внезапу съ половцами.....и сожгоша Стефанечь монастырь, и деревни, и Германечь [Року 1096 прийшов удруге Боняк безбожний, шолудивий, до Києва зненацька з половцями..... і спалили Стефанечь монастир, і села, і Германечь]. Повн. зібр. руськ. літоп., т. I, с. 99. Під словом Германечь не можна розуміти монастиря, хоча дослідники старовини цього хочуть.
Оригінал
| ЗЕМЛИ. | Р. Д. М. П. | ||
| а) Наслѣдники Генриха Петровскаго, (живутъ въ Житомирскомъ уѣздѣ, гдѣ имѣютъ другое имѣніе) | 492 | дес. | 114. |
| б) Никодимъ Михайловичъ Петровскій и сынъ его Евгеній (оба латинскаго исповѣданія) | — | — | 113. |
| в) Наслѣдники Іосифа Петровскаго | 450 | — | 92. |
| г) Войшицкій Антонъ (живетъ въ Паникарчѣ) | — | — | 113. |
| д) Войцѣхъ Игнатьевичъ Яцковскій | 497 | — | 113. |
| е) Протъ Чайковскій | 497 | — | 113. |
| ж) Георгій Францкевичъ по уступкѣ въ 1856 году отъ Адама Войшицкаго | 495 | — | 115. |
| з) Коллежскій совѣтныкъ Иванъ Лупша | 491 | — | 100. |
| и) Приходская церковь съ незапамятныхъ временъ | 51 | — | — |
Переклад
| ЗЕМЛІ. | Р. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) Спадкоємці Генріха Петровського (живуть у Житомирському повіті, де мають інший маєток) | 492 | дес. | 114. |
| б) Никодим Михайлович Петровський і його син Євгеній (обидва латинського віросповідання) | — | — | 113. |
| в) Спадкоємці Іосифа Петровського | 450 | — | 92. |
| г) Войшицький Антон (живе в Панікарчі) | — | — | 113. |
| д) Войцех Ігнатьєвич Яцковський | 497 | — | 113. |
| е) Прот Чайковський | 497 | — | 113. |
| ж) Георгій Францкевич — за поступкою 1856 року від Адама Войшицького | 495 | — | 115. |
| з) Колезький радник Іван Лупша | 491 | — | 100. |
| и) Парафіяльна церква — з незапам’ятних часів | 51 | — | — |
Оригінал
Промышленныя заведенія мѣстечка состоятъ: въ двухъ водяныхъ мельницахъ, винокуренномъ и овчарномъ заводахъ. Ярмарокъ назначено 11 въ годъ.
Переклад
Промислові заклади містечка складаються з двох водяних млинів, гуральні й вівчарного заводу. Ярмарків призначено 11 на рік.
Оригінал
Церковь Николаевская, каменная, съ деревянною колокольнею, 3-го класса; построена въ 1819 году, при пособіи отъ покойнаго помѣщика Проскуры. Въ визитахъ Каневскаго деканата за 1740 и 1792 годы объявляется, что въ Германовкѣ существовала церковь съ незапамятныхъ временъ. Первая, о которой имѣются точныя свѣдѣнія была построена 1726 года. Она была о трехъ куполахъ гонтою покрытыхъ; колокольня при ней стояла съ тремя колоколами на четырехъ столбахъ. При ней священствовалъ съ 1739 года, по презентѣ графа Каэтана Тарновскаго, Даміанъ Делятынскій. По обветшаніи ея основана, съ разрѣшенія Радомысльской унитской консисторіи, 17-го сентября 1778 г. другая вблизи владѣльческаго дворца; она была построена по окна изъ дубоваго дерева, а выше изъ сосноваго, и наружнымъ своимъ видомъ походила, по словамъ визиты 1792 года, на латинскій костелъ объ одномъ большомъ и двухъ по концамъ маленькихъ куполахъ, покрытыхъ бѣлою жестью. Приходъ Германовскій кромѣ мѣстечка состоитъ изъ двухъ деревень:
Переклад
Церква Миколаївська, мурована, з дерев’яною дзвіницею, 3-го класу; збудована 1819 року за допомогою покійного поміщика Проскури. У візитах Канівського деканату за 1740 і 1792 роки зазначено, що в Германівці церква існувала з незапам’ятних часів. Першу, про яку є точні відомості, було збудовано 1726 року. Вона мала три бані, криті ґонтом; дзвіниця при ній стояла з трьома дзвонами на чотирьох стовпах. При ній з 1739 року, за презентою графа Каетана Тарновського, священствував Даміан Делятинський. Коли вона занепала, 17 вересня 1778 р. з дозволу Радомишльської уніатської консисторії заснували іншу, поблизу палацу власника; її було збудовано до вікон з дубового дерева, а вище — із соснового, і своїм зовнішнім виглядом вона, за словами візити 1792 року, була схожа на латинський костел з однією великою і двома маленькими банями по кінцях, вкритими білою бляхою. Германівська парафія, крім містечка, складається з двох сіл:
Оригінал
Сущане въ 4-хъ верстахъ отъ церкви при незначительномъ ручьѣ, текущемъ среди степи къ с. Мировкѣ, въ 2-хъ верстахъ отстоящему, и въ такомъ же разстояніи отъ дер. Розаліевки. Жителей обоего пола 687; земли 1532 десятины. Деревня эта основанная въ недавнее время бывшимъ помѣщикомъ Проскурою Сущанскимъ, нынѣ принадлежитъ отставному коллежскому секретарю Октавію Станиславичу Баневскому (латин. испов.).
Переклад
Сущане, за 4 версти від церкви, на невеликому струмку, що тече серед степу до с. Мирівки, віддаленого на 2 версти, і на такій самій відстані від с. Розалієвки. Жителів обох статей 687; землі 1532 десятини. Це село, засноване недавно колишнім поміщиком Проскурою Сущанським, нині належить відставному колезькому секретареві Октавію Станіславичу Баневському (латин. віросп.).
Оригінал
Семеновка при рѣкѣ Красной въ 1 верстѣ выше м. Германовки и въ такомъ же разстояніи отъ сел. Перегоновки (см. подъ этимъ словомъ); какъ казенная деревня причислена къ Обуховской волости.
Переклад
Семеновка, на річці Красній, за 1 версту вище м. Германівки і на такій самій відстані від с. Перегоновки (див. під цим словом); як казенне село вона приписана до Обухівської волості.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 60 верст ≈ 64 км; 4 версти ≈ 4,3 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 1532 десятини ≈ 1674 га; 1 верста ≈ 1,1 км. Перерахунок наш.
Назва. «Германовка» — Германівка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 64–66. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/hermanivka/