Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
63. Мировка. О графѣ Мира у жителей осталось воспоминаніе, что онъ былъ очень добрый панъ; не обременялъ ихъ повинностями, которыя при немъ состояли въ 14 дняхъ панщины, требовавшихся отъ каждаго двора. За эту небольшую повинность каждый имѣлъ право выпасать на степи свой скотъ, занимать пахатной земли, сколько могъ обработать, запруживать для собственной пользы ставки. Мира убитъ, по словамъ жителей, въ Литвѣ. Совершенно противуположное разсказывается жителями о поступившемъ послѣ Миры помѣщикѣ Моршковскомъ, котораго даже видъ жителямъ былъ противенъ. О поступленіи Мировки въ подданство И. Ѳ. Бутовичу записанъ въ церковной лѣтописи разсказъ, какъ онъ пріѣхалъ на Тройцынъ день въ сельскую корчму въ видѣ путешественника, какъ заговорилъ съ жителями по малороссійски, а не по польски, какъ объявилъ себя владѣльцемъ, приказавъ выкатить бочку горѣлки и проч. Есть основаніе полагать, что церковь, построенная 1790 г. была не первою; ибо на иконостасѣ есть надпись 1701 года; а по народному преданію, передъ священникомъ Лободою, долго священствовалъ въ Мировкѣ Вовкъ, происходившій изъ жителей села Ставовъ. О томъ, какъ Мировцы приняли польскихъ повстанцевъ въ 1863 году, см. въ современныхъ извѣстіяхъ.
Переклад
63. Мирівка. Про графа Миру в жителів лишилася згадка, що він був дуже добрий пан; не обтяжував їх повинностями, які за нього становили 14 днів панщини з кожного двору. За цю невелику повинність кожен мав право випасати на степу свою худобу, займати орної землі стільки, скільки міг обробити, загачувати для власної користі ставки. Миру, за словами жителів, убито в Литві. Зовсім протилежне жителі розповідають про Моршковського, що став поміщиком після Мири: навіть його вигляд був жителям гидкий. Про перехід Мирівки в підданство І. Ф. Бутовичу в церковному літописі записано розповідь про те, як він приїхав на Трійцю до сільської корчми під виглядом подорожнього, як заговорив до жителів по-малоросійськи, а не по-польськи, як оголосив себе власником, звелівши викотити бочку горілки, тощо. Є підстави вважати, що церква, збудована 1790 р., була не першою, бо на іконостасі є напис 1701 року; а за народним переказом, перед священиком Лободою довго священствував у Мирівці Вовк, який походив із жителів села Ставів. Про те, як мирівчани прийняли польських повстанців 1863 року, див. у тогочасних повідомленнях.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Доповнення й поправки, «ДОПОЛНЕНІЯ и ПОПРАВКИ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 720–721. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/dopovnennia-i-popravky/myrivka/