Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МОСТИЩА село въ 20-ти верстахъ отъ Кіева на правой сторонѣ рѣки Ирпеня тамъ, гдѣ пересѣкаетъ эту рѣку значительная дорога изъ Кіева въ селенія къ сѣверо-западу отъ города лежащія 1). Въ этомъ мѣстѣ казенными крестьянами содержится длинная гребля или плотина чрезъ Ирпеньскій лугъ. Но чрезъ самую рѣку, шириною въ 5 саженей, ходитъ паромъ, принадлежащій Гостомльскому помѣщику владѣльцу противу положнаго лѣваго берега рѣки. Не смотря на удобство устроенія моста и давнее его существованіе, на что указываетъ названіе села и дешевизну строительныхъ матеріаловъ въ окружающихъ лѣсахъ, существованіе на вѣчное время въ этомъ мѣстѣ парома и взыманіе пошлины въ пользу помѣщика съ проѣзжающихъ, утверждено Правительствующимъ Сенатомъ. Такъ по крайней мѣрѣ объясняется откупщикомъ переправы. Жителей обоего пола въ селеніи въ 15-ти дворахъ только 116, да лѣсной стражи въ №№ 10, 11, 16 и 17-мъ 95. До отбора отъ монастырей недвижимыхъ имѣній, Мостища принадлежало Межигорскому монастырю. Въ селѣ семъ какъ пограничномъ устроены были не большія упрѣпленія, которыхъ остатки и геперь видны съ разсыпающихся песчаныхъ валахъ. Въ урочищѣ Клепачахъ на противъ м. Гостомля устроено было также небольшое круглое укрѣпленіе. Такое же находится въ урочищѣ Кимерка при деревнѣ Мощупѣ. Въ запискѣ Доминиканца Розвидовскаго, писанной съ 1664 года по 1664, при исчисленіи имѣній Кіевскаго Доминиканскаго монастыря, говорится: «на томъ же Копырѣ у мосту населилъ я мѣстечко надъ Ирпинемъ; надъ Выхрицею даже до самаго Хлопача было хатъ полчетверти ста. Тамъ же, съ совѣта отцевъ Конвента позволено построить церковь (Русскую), какъ и въ Пріоркѣ вновь». Изъ этаго можно заключить, что Мостища основаны въ XVII вѣкѣ монахами Кіевскаго Доминиканскаго монастыря. См. въ опис. Кіево-софійскаго собора м. Евгенія.
Переклад
МОСТИЩЕ, село за 20 верст від Києва на правому березі річки Ірпеня, там, де цю річку перетинає велика дорога з Києва до сіл, що лежать на північний захід від міста 1). У цьому місці казенні селяни утримують довгу греблю, або плотину, через ірпінський луг. Але через саму річку, завширшки 5 сажнів, ходить пором, що належить гостомельському поміщикові, власникові протилежного лівого берега річки. Попри зручність улаштування мосту і давнє його існування, на яке вказує назва села, та дешевизну будівельних матеріалів у навколишніх лісах, існування на вічні часи в цьому місці порома і стягнення мита з проїжджих на користь поміщика затверджено Правлячим Сенатом. Принаймні так пояснює відкупник переправи. Жителів обох статей у селі в 15 дворах лише 116, та ще лісової сторожі в №№ 10, 11, 16 і 17-му — 95. До відібрання в монастирів нерухомих маєтків Мостище належало Межигірському монастирю. У цьому селі, як прикордонному, були влаштовані невеликі укріплення, рештки яких і тепер видно в піщаних валах, що розсипаються. В урочищі Клепачах навпроти м. Гостомеля також було влаштоване невелике кругле укріплення. Таке саме є в урочищі Кимерка біля села Мощуна. У записці домініканця Розвидовського, писаній з 1664 по 1664 рік, при переліку маєтків Київського домініканського монастиря сказано: «на тому ж Копирі біля мосту осадив я містечко над Ірпенем; над Вихрицею аж до самого Хлопача було хат півчетверта ста [350]. Там же за порадою отців Конвенту дозволено збудувати церкву (руську), як і в Пріорці наново». З цього можна зробити висновок, що Мостище засноване в XVII столітті ченцями Київського домініканського монастиря. Див. в опис[і] Києво-Софійського собору м[итрополита] Євгенія.
Оригінал
Для соображенія тѣхъ, кои занимаются изслѣдованіями о походахъ древнихъ князей Кіевскихъ и вообще о древней географіи Руси, считаемъ не безполезнымъ исчислить всѣ дороги, которыя въ настоящее время ведутъ изъ Кіева, будучи убѣждены, что дороги эти почти неизмѣнились отъ самыхъ отдаленныхъ временъ: 1) сѣверная береговая на Вышгородъ, Петровцы, Лютежъ и далѣе къ м. Чернобылю. Въ Вышгородѣ въ древности была переправа чрезъ Днѣпръ для обитателей праваго берега рѣки Десны, которые переѣзжая въ этомъ мѣстѣ рѣку, избавлялись отъ переправы чрезъ рѣку Десну, ниже Вышгорода впадающую въ Днѣпръ; 2) на Мостища; 3) на с. Бѣличи и Романовку; 4) западная дорога на мѣстечко Бѣлогородку чрезъ Михайловскую Борщаговку. На мѣсто этой дороги предъ войною 1812 года, отведена новая почтовая дорога на Бѣлогородку нѣсколько сѣвернѣе чрезъ Петропавловскую Борщаговку. Въ 1850 году взамѣнъ почтовой дороги проведено Кіево-Брестское шоссе еще сѣвернѣе; 5) на Желяны, Боярку, Плесецкое въ м. Хвастовъ; 6) Васильковская дорога чрезъ Хотовъ, Янковичи и Крушинку. На мѣсто ея одновременно съ Житомирскою почтовою дорогою, отведена почтовая дорога чрезъ с. Глеваху; 7) южная дорога на Гвоз-
Переклад
До уваги тих, хто досліджує походи давніх київських князів і взагалі давню географію Русі, вважаємо не зайвим перелічити всі дороги, які нині ведуть із Києва, бо переконані, що ці дороги майже не змінилися від найвіддаленіших часів: 1) північна берегова — на Вишгород, Петрівці, Лютіж і далі до м. Чорнобиля. У Вишгороді в давнину була переправа через Дніпро для мешканців правого берега річки Десни, які, переправляючись у цьому місці через річку, уникали переправи через річку Десну, що впадає в Дніпро нижче Вишгорода; 2) на Мостище; 3) на с. Біличі та Романівку; 4) західна дорога — на містечко Білогородку через Михайлівську Борщагівку. Замість цієї дороги перед війною 1812 року прокладено нову поштову дорогу на Білогородку, дещо північніше, через Петропавлівську Борщагівку. 1850 року замість поштової дороги прокладено Києво-Брестське шосе ще північніше; 5) на Желяни, Боярку [нині Тарасівка], Плесецьке до м. Фастова; 6) васильківська дорога — через Хотів, Іванковичі та Крушинку. Замість неї одночасно з житомирською поштовою дорогою прокладено поштову дорогу через с. Глеваху; 7) південна дорога на Гвоз-
Оригінал
Приходская церковь деревянная во имя св. апостола Андрея Первозваннаго, 7-го класса: земли имѣетъ 45 десятинъ, по песчаности мало способной къ хлѣбородію; построена въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно въ какомъ именно году. Убогій приходъ ея кромѣ села Мостищъ составляютъ двѣ деревни:
Переклад
Парафіяльна церква дерев’яна, на честь св. апостола Андрія Первозваного, 7-го класу: землі має 45 десятин, через піщаність мало придатної для хліборобства; збудована минулого століття, але невідомо, якого саме року. Убогу її парафію, крім села Мостища, становлять два села:
Оригінал
Горянка или Папирня въ 2-хъ верстахъ отъ Мостищъ въ бору при ручьѣ Котуркѣ. Жителей обоего пола 189, большая часть коихъ—Кіевскіе мѣщане, промышляющіе рыбною ловлею въ рѣкѣ Ирпинѣ и лѣсными издѣліями. Въ вышеупомянутой запискѣ Розвидовскаго упоминается, что Конвентскіе грунты идутъ «даже до Бѣсовой Бабы и Хлопачи къ Гостомлю надъ Ирпинемъ, сходятся съ грунтами Котырскими даже до самой Горынки, границы Вышгородской. Отъ той Горынки идутъ грунты наши до рѣки Водицы».
Переклад
Горянка, або Папірня, за 2 версти від Мостища, в бору, біля струмка Котурки. Жителів обох статей 189, більшість із них — київські міщани, що промишляють рибальством на річці Ірпені та лісовими виробами. У згаданій вище записці Розвидовського зазначено, що конвентські ґрунти йдуть «аж до Бісової Баби і Хлопачі до Гостомеля над Ірпенем, сходяться з ґрунтами котирськими аж до самої Горинки, межі вишгородської. Від тієї Горинки йдуть ґрунти наші до річки Водиці».
Оригінал
Мощунъ среди бора въ 7-ми верстахъ отъ Мостищъ при ручьѣ того же назнанія, впадающемъ въ Ирпень ниже м. Гостомля. Называется также Пильнею. Жителей обоего пола 88.
Переклад
Мощун серед бору, за 7 верст від Мостища, біля струмка тієї самої назви, що впадає в Ірпінь нижче м. Гостомеля. Називається також Пильнею. Жителів обох статей 88.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км; 5 сажнів ≈ 10,7 м; 45 десятин ≈ 49,2 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 7 верст ≈ 7,5 км. Перерахунок наш.
Назва. «Мостища» — Мостище. Колишнє село Мостище на правому березі Ірпеня; з 1972 р. — у складі селища Гостомель Бучанського району.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 14–15. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mostyshche/