Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МАКАРОВЪ мѣстечко въ 53-хъ верстахъ отъ Кіева, по обѣимъ сторонамъ рѣки Здвижа, въ 6-ти верстахъ ниже дер. Юрова, гдѣ Кіево-Брестское шоссе пересѣкаетъ эту рѣьу. Жителей обоего пола: православныхъ 585, римскихъ католиковъ 88, евреевъ 1207. Въ мѣстечкѣ находится главное управленіе имѣнія г. Павши, къ коему въ Кіевскомъ уѣздѣ причисляются деревни: Фасовка, Забуянье, Кодра, Заваловка и Буда съ 12,032 десятинами земли, большею частію лѣсистой и болотистой и въ Овручскомъ уѣздѣ деревня Клещи, близь села Народовичъ, которое съ первой половины прошлаго вѣка принадлежало также дѣду нынѣшняго Макаровскаго владѣльца,—Михаилу Павшѣ—хорунжему Кіевскому, а потомъ сыну его Ксаверію. Въ мѣстечкѣ учреждено 12 годовыхъ ярмарокъ и устроены заводы: кирпичный, винокуренный и пивоваренный. Макаровъ—найболѣе извѣстенъ тѣмъ, что въ немъ въ декабрѣ мѣсяцѣ 1651 г. родился святый Димитрій, митрополитъ Ростовскій отъ родителей Саввы Григорьевича Туптало и Маріи Михайловны и нареченъ Даніиломъ. Савва Туптало былъ козакъ, дослужившійся до званія сотника и скончался въ 1703 году въ Кіево-Кириловскомъ монастырѣ. Въ настоящее время фамиліи Тупталовъ въ м. Макаровѣ и окрестностяхъ никто не носитъ и между жителями о святителѣ никакихъ преданій нѣтъ. Есть только Тупталово озеро на поляхъ въ направленіи къ с. Наливайковкѣ. Изъ дневника (діаріа) святаго Димитрія и изъ нѣкоторыхъ мѣстъ его сочиненій 1) видно, что р. Здвижъ въ его время называлась Ловичъ, что Макаровъ тогда состоялъ во владѣніи воеводины Радзивилловой—супруги гетмана литовскаго Януша Радзивилла Маріи, благочестивой дочери господаря Молдаво-Влахійскаго Василія Лупулы. Въ началѣ XVI вѣка Макаровъ принадлежалъ вмѣстѣ со многими другими имѣніями, простиравшимися до Хвастова, фамиліи Васинцевичовъ, которой резиденціею служило это мѣсто и которая по нему стала въ послѣдствіи времени называться Макаревичами 2). Изъ этой фамиліи извѣстны: Андрей Макаревичъ, заставившій за 15 рублей Хвастовъ бискупу Пацу; сыны его Николай и Григорій оспоривавшіе у бискуповъ владѣніе Хвастовомъ; Михаилъ Макаревичъ, поручавшій предъ смертію своею въ началѣ XVII вѣка опеку надъ своими дѣтьми Кіевскому судьѣ Яну Аксаку и братъ его Христофоръ Макаревичъ, здѣлавшій наѣздъ на Макаровъ, съ цѣлію отнять его у дѣтей Михаила и за это имѣвшій процесссъ въ судахъ. Большое имѣніе Макаревичей раздѣлили между собою потомки этой фамиліи по женской линіи: князья Збаражскіе, Любомірскіе и Харлинскіе. Въ половинѣ XVII вѣка отъ одного изъ нихъ Макаровъ купленъ со многими прилежащими селами воеводиною Радзивилловою; но вскорѣ князья любомірскіе выкупили Макаровъ и владѣли имъ до половины прошедшаго столѣтія. По церковнымъ актамъ особенно извѣстенъ изъ нихъ Антоній Любомірскій, давшій въ 1749 году во многія церкви эрекціи. Со второй половины прошлаго вѣка Макаровскимъ имѣніемъ владѣетъ деканъ Каэтанъ Росцишевскій—личность свѣтско-духовная, намъ неизвѣстная, а къ концу столѣтія Милевскій—женатый на родственницѣ декана. Съ дочерью Милевскаго Іуліанною женатъ былъ Ксаверій Павша—сынъ Михаила и отецъ нынѣшняго Макаровскаго владѣльца Николая Ксаверіевича, вступившаго въ завѣдываніе имѣніемъ, по завѣщанію своей матери (Г. Павша латинскаго исповѣданія, жена православная). Въ Макаровѣ находится древній замокъ окруженный валами и рвами и съ признаками каменныхъ внутри построекъ. Каменные погреба служившими по видимому для збереженія напитковъ, разобраны только въ послѣдніе годы и кирпичъ годный употребленъ при постройкѣ церкви. Построеніе замка относятъ къ періоду владѣнія мѣстечкомъ Макаревичами. Въ послѣдніе годы польскаго владычества въ Макарьевскомъ замкѣ находился небольшой польскій гарнизонъ съ артиллеріею. Нѣсколько высокихъ могилъ вокругъ мѣстечка должно отнести къ болѣе отдаленной древности.
Переклад
МАКАРІВ, містечко за 53 версти від Києва, по обидва боки річки Здвижу, за 6 верст нижче села Юрова, де Києво-Брестське шосе перетинає цю річку. Жителів обох статей: православних 585, римо-католиків 88, євреїв 1207. У містечку міститься головне управління маєтку п. Павші, до якого в Київському повіті приписано села Фасовку, Забуяння, Кодру, Заваловку й Буду з 12 032 десятинами землі, здебільшого лісистої та болотистої, а в Овруцькому повіті — село Клещі поблизу села Народовичі, яке з першої половини минулого століття також належало дідові нинішнього макарівського власника, — Михайлові Павші, київському хорунжому, а потім його синові Ксаверію. У містечку заведено 12 річних ярмарків і влаштовано цегельню, гуральню та броварню. Макарів найбільше відомий тим, що в ньому в грудні 1651 р. народився святий Димитрій, митрополит Ростовський, від батьків Сави Григоровича Туптала й Марії Михайлівни, і був наречений Данилом. Сава Туптало був козаком, дослужився до звання сотника і помер 1703 року в Києво-Кирилівському монастирі. Нині прізвища Туптало в містечку Макарові та околицях ніхто не носить, і серед жителів жодних переказів про святителя немає. Є тільки Тупталове озеро на полях у напрямку до села Наливайківки. Із щоденника (діарія) святого Димитрія і з деяких місць його творів 1) видно, що річка Здвиж за його часів називалася Лович, що Макарів тоді був у володінні воєводини Радзивіллової — Марії, дружини литовського гетьмана Януша Радзивілла, благочестивої дочки молдаво-валаського господаря Василя Лупули. На початку XVI століття Макарів разом із багатьма іншими маєтками, що простягалися до Фастова, належав родові Васинцевичів, резиденцією якого було це місце і який за ним згодом став називатися Макаревичами 2). З цього роду відомі: Андрій Макаревич, який заставив Фастів за 15 рублів біскупові Пацові; його сини Микола й Григорій, які оспорювали в біскупів володіння Фастовом; Михайло Макаревич, який перед смертю, на початку XVII століття, доручив опіку над своїми дітьми київському судді Янові Аксаку, і його брат Христофор Макаревич, який учинив наїзд на Макарів, щоб відібрати його в дітей Михайла, і мав за це процес у судах. Великий маєток Макаревичів поділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії: князі Збаразькі, Любомирські та Харлинські. У середині XVII століття в одного з них Макарів разом із багатьма прилеглими селами купила воєводина Радзивіллова; але незабаром князі Любомирські викупили Макарів і володіли ним до середини минулого століття. За церковними актами з них особливо відомий Антоній Любомирський, який 1749 року надав багатьом церквам ерекції [фундаційні грамоти]. З другої половини минулого століття макарівським маєтком володів декан Каетан Росцишевський — особа світсько-духовна, нам невідома, а під кінець століття — Милевський, одружений із родичкою декана. На дочці Милевського Юліанні був одружений Ксаверій Павша — син Михайла і батько нинішнього макарівського власника Миколи Ксаверійовича, який узяв маєток в управління за заповітом своєї матері (п. Павша латинського віросповідання, дружина — православна). У Макарові є давній замок, оточений валами й ровами, зі слідами кам’яних будівель усередині. Кам’яні льохи, які, очевидно, слугували для зберігання напоїв, розібрано лише останніми роками, а придатну цеглу використано на будівництво церкви. Спорудження замку відносять до часу, коли містечком володіли Макаревичі. В останні роки польського панування у макарівському замку стояв невеликий польський гарнізон з артилерією. Кілька високих могил довкола містечка слід віднести до віддаленішої давнини.
Оригінал
Сапѣга титуловался въ 1749 году: «Игнатій графъ на Кодню, Вишничах, Несухочах, Надворной и Величкѣ Сапѣга, подскарбій надворный великаго княжества литовскаго».
Переклад
Сапєга 1749 року титулувався так: «Ігнатій граф на Кодню, Вишничах, Несухочах, Надворній і Величці Сапєга, підскарбій надвірний Великого князівства Литовського».
Оригінал
См. Четьи Минеи, 4-го декабря, прибавленіе къ житію святыя великомученицы Варвары.
Переклад
Див. Четьї Мінеї, 4 грудня, додаток до житія святої великомучениці Варвари.
Оригінал
Опись Васильковскіего повѣту Руликовскаго.
Переклад
Опис Васильківського повіту Руліковського.
Оригінал
Церковь Ильинская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ; построена во второй половинѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно, въ какомъ именно году. О предшествовавшей церкви такую читаемъ замѣтку въ визитѣ Хвастовскаго деканата за 1746 годъ: «В тей вси (а не мѣстѣ) церкіев под титулем св. Еліаша, ab ævo выставіона, юж до руины наклоніона, з тр̄емя вер̄хами и опасаньем. Дзвоница стара; на ней дзвонов чтеры». Съ 1854 года для православныхъ жителей мѣстечка заложена новая каменная церковь на полѣ, но постройка ея идетъ очень медленно по недостаточности для того средствъ у убогихъ ея прихожанъ, не смотря на всѣ усилія православной супруги владѣльца имѣнія. Въ мѣстечкѣ въ 1836 году построенъ помѣщикомъ Ксаверіемъ Павшею латинскій каменный костелъ, здѣланный въ послѣдствіи приходскимъ. Онъ поставленъ на самомъ возвышенномъ мѣстѣ такъ, что виденъ на пространствѣ 20 верстъ. На содержаніе свое ксендзъ получаетъ отъ казны 230 руб. Строитель костела подарилъ было также на содержаніе костела деревню Лозовокъ, но за поступленіемъ ее въ казну, отведены костелу земли и отпускается изъ владѣльческой экономіи хлѣбъ въ зернѣ.
Переклад
Церква Іллінська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 36 десятин; збудована в другій половині минулого століття, але невідомо, якого саме року. Про попередню церкву читаємо таку замітку у візиті Фастівського деканату за 1746 рік: «В тей вси (а не мѣстѣ) церкіев под титулем св. Еліаша, ab ævo выставіона, юж до руины наклоніона, з тр̄емя вер̄хами и опасаньем. Дзвоница стара; на ней дзвонов чтеры» [У цьому селі (а не в місті) церква під титулом св. Іллі, споконвіку поставлена, уже схилена до руїни, з трьома верхами й опасанням. Дзвіниця стара; на ній чотири дзвони]. 1854 року для православних жителів містечка закладено нову кам’яну церкву на полі, але будівництво її йде дуже повільно через брак коштів у її убогих парафіян, попри всі зусилля православної дружини власника маєтку. У містечку 1836 року поміщик Ксаверій Павша збудував латинський кам’яний костел, згодом зроблений парафіяльним. Він стоїть на найвищому місці, тож його видно на відстані 20 верст. На своє утримання ксьондз отримує від казни 230 руб. Будівничий костелу подарував був на утримання костелу ще й село Лозовок, але оскільки воно перейшло до казни, костелові відведено землю і з поміщицької економії видають хліб зерном.
Оригінал
Еврейскій молитвенный домъ съ училищемъ въ теченіе текущаго столѣтія нѣсколько разъ были построены также при пособіяхъ отъ владѣльца и истребляемы пожарами, часто опустошающими мѣстечко. Еврейскій раввинъ, кромѣ другихъ средствъ содержанія, получаетъ изъ водочныхъ доходовъ владѣльца по 150 руб. сер. Православный Макаровскій приходъ, кромѣ самаго мѣстечка состоитъ изъ слѣдующихъ деревень:
Переклад
Єврейський молитовний дім із училищем протягом нинішнього століття кілька разів будували, також за допомогою власника, і їх нищили пожежі, що часто спустошують містечко. Єврейський рабин, крім інших засобів утримання, отримує з горілчаних прибутків власника по 150 руб. сріблом. Православна макарівська парафія, крім самого містечка, складається з таких сіл:
Оригінал
Фасовка въ 1½ верстѣ отъ мѣстечка, при впаденіи въ рѣку Здвижъ съ правой стороны ручья Фасовы. Жителей обоего пола 131. Деревня окружена сосновымъ боромъ и земли имѣетъ песчаныя.
Переклад
Фасовка за 1½ версти від містечка, біля впадіння в річку Здвиж із правого боку струмка Фасови. Жителів обох статей 131. Село оточене сосновим бором і має піщані землі.
Оригінал
Гавронщина по обѣимъ сторонамъ рѣки Здвижа, ниже м. Макарова въ 3-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 504; земли 2020 десятинъ. До 1816 года Гавронщина причислялась къ Макаровскому имѣнію. Въ этомъ году старшая дочь бывшаго Кіевскаго губернскаго предводителя дворянства (маршала) Казиміра Росцишевскаго Людвика, вышла замужъ подъ вліяніемъ замѣчательныхъ обстоятельствъ за князя Трубецкаго и получила въ приданное Гавронщину. Достопримѣчательности деревни составляютъ: домъ помѣщицы, запасный хлѣбный магазинъ, мѣдный заводъ (уже упраздненный) и три водяныхъ мельницы, изъ коихъ одна крупчатка.
Переклад
Гавронщина по обидва боки річки Здвижу, за 3 версти нижче містечка Макарова. Жителів обох статей 504; землі 2020 десятин. До 1816 року Гавронщина належала до макарівського маєтку. Того року старша дочка колишнього київського губернського предводителя дворянства (маршалка) Казимира Росцишевського, Людвіка, під впливом незвичайних обставин вийшла заміж за князя Трубецького й отримала Гавронщину в посаг. Визначні місця села: дім поміщиці, запасний хлібний магазин [комора], мідний завод (уже закритий) і три водяні млини, з яких один — крупчатка [млин для борошна тонкого помелу].
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 53 версти ≈ 56,5 км; 6 верст ≈ 6,4 км; 032 десятини ≈ 35 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 20 верст ≈ 21,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Макаровъ» — Макарів.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Ерекція». Фундаційна грамота: нею власник маєтку наділяв парафію землею й іншими правами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 84–86. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/makariv/