Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЗАБУЯНЬЕ село въ 20-ти верстахъ отъ м. Макарова къ сѣверо-западу среди обширныхъ лѣсовъ, при болотѣ именуемомъ Буянъ. Болото это собирающее воды изъ окружающихъ его лѣсовъ, посредствомъ ручья Гульвы за селомъ Нежиловичами начинающагося, при селѣ Забуянье имѣетъ ширины одну версту; длина же его простирается до 10-ти верстъ. Воды его стекаютъ въ ручей Кодру. Село лежитъ на сѣверной сторонѣ болота, слѣдовательно населено переселенцами, пришедшими съ южной или Радомысльской стороны. Жителей обоего пола: православныхъ 304, римскихъ католиковъ 63 (вмѣстѣ съ Кодрою и Будою), евреевъ 8.
Переклад
ЗАБУЯННЯ, село за 20 верст на північний захід від містечка Макарова, серед великих лісів, біля болота, що зветься Буян. Це болото, яке збирає води з навколишніх лісів через струмок Гульву, що починається за селом Нежиловичами, біля села Забуяння має ширину одну версту, а завдовжки простягається до 10 верст. Його води стікають у струмок Кодру. Село лежить на північному боці болота, отже, заселене переселенцями, які прийшли з південного, тобто радомишльського, боку. Жителів обох статей: православних 304, римо-католиків 63 (разом із Кодрою та Будою), євреїв 8.
Оригінал
Церковь Покровская, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена 1772 года, бывшимъ помѣщикомъ Каэтаномъ Росцишевскимъ. Но и до нея существовала давнѣйшая церковь, такъ какъ извѣстныя священники съ первой половины прошлаго вѣка Павелъ Гучинскій и Стефанъ Монзолевскій. Приходъ Забуянскій составляютъ слѣдующія деревни:
Переклад
Церква Покровська, дерев’яна, 7-го класу; землі має указну пропорцію [норму, встановлену указом]; збудована 1772 року колишнім поміщиком Каетаном Росцишевським. Але й до неї існувала давніша церква, бо відомі священики з першої половини минулого століття Павло Гучинський і Стефан Монзолевський. Забуянську парафію складають такі села:
Оригінал
Кодра при ручьѣ того же имени въ Тетеревъ впадающемъ. Жителей обоего пола 183. Кодра лежитъ въ 8-ми верстахъ отъ Забуянья на границѣ Радомысльскаго уѣзда. Здѣсь прежде добивалась желѣзная руда, а теперь находится стекляный заводъ.
Переклад
Кодра біля однойменного струмка, що впадає в Тетерів. Жителів обох статей 183. Кодра лежить за 8 верст від Забуяння, на межі Радомишльського повіту. Тут колись добували залізну руду, а тепер є скляний завод.
Оригінал
Буда Макаровская въ 5-ти верстахъ на сѣверъ отъ сел. Забуянья. Жителей обоего пола 35. Будою, по мѣстному обычаю называется такое заведеніе въ лѣсу, въ которомъ выдѣлываются уголь, смола, деготь и поташъ. Мѣстностей съ названіемъ Будъ и Будищъ есть много въ Кіевской губерніи. Нѣкоторые изъ нихъ, по истребленіи окружающихъ лѣсовъ, здѣлались замледѣльческими деревнями, въ другихъ и до селѣ продолжается промышленная выдѣлка лѣсныхъ продуктовъ. Въ Макаровской Будѣ выдѣлывается нынѣ смола и деготь.
Переклад
Буда Макарівська за 5 верст на північ від села Забуяння. Жителів обох статей 35. Будою за місцевим звичаєм називають такий заклад у лісі, де виробляють вугілля, смолу, дьоготь і поташ. Місцевостей із назвою Буда й Будище в Київській губернії багато. Деякі з них після винищення навколишніх лісів стали хліборобськими селами, в інших і досі триває промислове виготовлення лісових продуктів. У Макарівській Буді нині виробляють смолу й дьоготь.
Оригінал
Майдановка въ 10-ти верстахъ отъ с. Забуянья, также среди лѣсовъ, при ручьѣ Пясковкѣ. Жителей обоего пола 250, изъ нихъ 80 латинскаго исповѣданія; да въ особой деревнѣ Людвиговкѣ, въ 2-хъ верстахъ отстоящей 60; земли 1294 десятины. Деревня получила названіе отъ находившагося прежде на ея мѣстѣ майдана—или смолянаго завода. Въ настоящее время, кромѣ майдана устроены близъ деревни и въ самой деревнѣ винокурня, поташная буда, мельница и домъ владѣльца Виктора Валентьевича Росцишевскаго (латин. испов.). Прежде Майдановка принадлежала къ Макаровскому имѣнію.
Переклад
Майдановка за 10 верст від села Забуяння, теж серед лісів, біля струмка Пясковки. Жителів обох статей 250, з них 80 латинського віросповідання; та ще в окремому селі Людвиговці, що лежить за 2 версти, — 60; землі 1294 десятини. Село дістало назву від майдану, тобто смоляного заводу, що колись був на його місці. Нині, крім майдану, поблизу села й у самому селі влаштовано гуральню, поташну буду, млин і дім власника Віктора Валентійовича Росцишевського (латин. віросп.). Раніше Майдановка належала до макарівського маєтку.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км; 10 верст ≈ 10,7 км; 8 верст ≈ 8,5 км; 5 верст ≈ 5,3 км; 2 версти ≈ 2,1 км. Перерахунок наш.
Назва. «Забуянье» — Забуяння.
«Майдан». У Київській губернії так називали земляні насипи з западиною посередині — залишки давніх споруд або селітроварень.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 86–87. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zabuiannia/