Лісовичі у Похилевича (1864)

Переклад

ЛІСОВИЧІ, село за 3 версти від міста Таращі, на річці Котлуї, на чорноземному ґрунті, лише подекуди глинистому й піщаному. Жителів обох статей: православних 2647, римських католиків 38. Тут міститься поміщицьке управління лісовицького ключа, до якого належить до 4000 ревізьких душ у таких селах і присілках:

Переклад

Переклад

Село дістало назву від лісистих місць, якими його оточено. Є переказ, що на його місці колись було місто Самбір, у якому було 7 церков. І тепер є ще 2 каплиці, поставлені на згадку про те, що на тих місцях були церкви: одна на честь Покрови Пресвятої Богородиці, на місці, що зветься Дубицке, а друга на честь св. Миколая на «старому місці». На цьому останньому місці, в горі, що видається в річку, відкрито підземний льох із ходами, прокопаними в різних напрямках. Утім, у льохах нічого не знайдено. Загалом у Лісовичах вали, горби, городища й церковища свідчать про заселеність і значення цього місця в давноминулі часи. Тут же, за переказом, був Миколаївський монастир, згодом, після зруйнування Самбора татарами, перенесений до Богуслава. Примітно, що в Лісовичах і досі є кілька селян, які звуться Самборцями. Місто Самбір є в Галичині, і, можливо, галичани, виведені в Київську землю великим князем Ярославом, назвали своє поселення Самбором на згадку про батьківщину. У минулому столітті Лісовичі вже належали до таращанського староства; на початку нинішнього — баронові Оггеру, який 1820 року продав їх покійній графині Олександрі Василівні Браницькій.

Переклад

Теперішня парафіяльна церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудована парафіянами 1797 року на місці попередньої дубової, описаної у візитах тетіївського деканату за 1741 рік і богуславського — за 1746. У тих візитах, між іншим, зазначено, що описувану церкву було збудовано 1731 року замість ще давнішої, що парафіяльних дворів у Лісовичах 80 і в Березянці 14, що дзвоница [дзвіниця] при ній була стара, з трьома дзвонами, тощо 1). У народі зберігся переказ, що коли жителі Лісовичів повернулися після руїн у своє село, то знайшли церкву, яка заросла лісом. Імовірно, ця церква передувала збудованій 1731 року. Теперішня лісовицька церква за штатами віднесена до 3-го класу; землі має 39 десятин.

Переклад

До неї приписано село Николаєвка, колишня власність давнього Миколаївського монастиря. Це село, оточене лісом, лежить за 4 версти від Лісовичів. Жителів обох статей 433. Воно примітне тим, що поблизу нього є 30 давніх могил, ніби зібраних у купу, за кілька кроків одна від одної. Здається, вони позначають місце якоїсь великої битви або давнього язичницького кладовища. Час їх спорудження слід віднести до глибокої доісторичної давнини. У минулому столітті на цьому місці вже був давній ліс; ці могили стоять за 4 версти від Лісовичів, за 3 — від Атаманського валу, що міститься в тому самому лісі, і за 8 — від валу, що йде до міста Таращі. Атаманський вал починається за 4 версти від Таращі в лісі, що належить місту, проходить лісом села Николаєвки і закінчується біля села Хрещатий Яр. У довжину має 2 версти.

Переклад

З візити лісовицької церкви за 1746 рік виписуємо декрет reformationis [про виправлення], якими зазвичай закінчувалися візити кожної церкви, бо вбачаємо в ньому один із доказів насильницького запровадження в нас унії:

Переклад

Przed nami niżej wyrażonemi vizitatorami, na terminie dzisiejszem, pod czas vizity, X. Bazili Jwanowicz, paroch Lisowicki pokazał się, że pod czas wychodu wielkiego i na innych ekteniach nie S-go Ojca Papieża Rżymśkiego, ale Правительствующій Синодъ Moskiewski spomina, i za nego, contra professionem fidei, majestat Bozki błaga; sanctissimam Ewcharistiam nie na ołtarzu, ale na жертвеннику, contra ritum ecclesiæ, pożywa, sev consummue; nie w puszce należytej z iednym wierchiem cynowej przenajswiętszej evchàristii, ale tylko w starodawnej z trzema wierschami ołowianej, cum summa irreverentia sanctissimi, conservuie; za ciałem umarłego, nie przed, jako za reliquiami, przeciwko dekretom i constytucijom dyecesalnym, chodzi; po jarmarkach, cum prostitutione status sui, bez potrzeby włoczysię; wody swięconej w cerkwi nie konserwuie, humerała nie używa; purifikatorzów czystych niema; cymborium w cerkwi niema. Przeto-onego, pro promissis, winnym uznawszy, aby ante omnia professionem fidei catholicæ in continenti ucynił ac insuper, aby in vim sevérioris pænæ prosupra allegatis inconvenienties per ipsum, patralis grzywien 30 in instanti do rąk W-go instygatora niniejszego oddał, y rekollekcyie duchowne w klasztorze Biliłowskiem, ktore aby za tydzień od daty dzisiesszej zaczawszy przy zwykłych mortifikacijach przez niedziel sześć contenując wypełnił, nakazuiemy; a żeby od tych czas za S-go Ojca Papieża Rzymśkiego, jako widomą głowę Koscioła Bożego (sic!), a nie za Prawitelstwujuszczy Synod Moskiewski majestat Boski błagał; przenajswiętszą Ewcharistiję w puszce ordijnarijnej z jednym werzchiem, ktora i teraz w cerkwi znajduiesię, conserwował; przed, nie za ciałem umarłego, chodził; po jarmarkach bez potrzeby nie włóczyłsię; wodę swieconą w cerkwi trzymał; humerała używał; purificatorźe czyste miał; w metrice chrzczącychsię, szlybnych i umiraiących wszystkich pilnie i porządnie pisał, pod karą odsądzenia od parochii i innemi surowiemi..... [Перед нами, нижчепойменованими візитаторами, у сьогоднішньому терміні, під час візитації, щодо о. Василія Івановича, лісовицького пароха, виявилося, що під час великого входу та на інших єктеніях він поминає не святого отця папу римського, а московський Правительствуючий Синод і за нього, всупереч ісповіданню віри, молить Божий маєстат; найсвятішу Євхаристію споживає, тобто причащається, не на престолі, а на жертовнику, всупереч обрядові Церкви; найсвятішу Євхаристію зберігає не в належній олов’яній дарохранильниці з одним верхом, а лише в старовинній свинцевій із трьома верхами, з найбільшою неповагою до Найсвятішого; ходить за тілом померлого, а не перед ним, як за мощами, всупереч декретам і дієцезальним конституціям; без потреби вештається по ярмарках, на ганьбу свого стану; святої води в церкві не зберігає, наплічника не вживає; чистих пурифікаторів не має; кіборія в церкві немає. Тому, визнавши його винним у вищесказаному, наказуємо, щоб він насамперед негайно склав ісповідання католицької віри, а понад те, щоб як суворішу кару за вищеназвані допущені ним непорядки негайно віддав 30 гривень до рук вельможного нинішнього інстигатора і щоб відбув духовні реколекції в Білилівському монастирі, почавши за тиждень від сьогоднішньої дати й продовжуючи їх шість тижнів при звичайних умертвленнях; і щоб відтепер молив Божий маєстат за святого отця папу римського, як видиму голову Церкви Божої (sic!), а не за московський Правительствуючий Синод; найсвятішу Євхаристію зберігав у звичайній дарохранильниці з одним верхом, яка й тепер є в церкві; ходив перед тілом померлого, а не за ним; по ярмарках без потреби не вештався; святу воду в церкві тримав; наплічника вживав; чисті пурифікатори мав; до метрики всіх, хто хреститься, бере шлюб і помирає, старанно й упорядковано записував, під карою відсторонення від парафії та іншими суворими.....]