Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КАРАБАЧИНЪ село получило названіе вѣроятно во времена татарскаго господства отъ какого нибудь Кара-Баши, чернаго паши. Оно лежитъ на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 4-хъ верстахъ выше Брусилова. Жителей обоего пола: православныхъ 1119, римскихъ католиковъ 27. Карабачинъ, въ прошломъ вѣкѣ принадлежавшій къ Брусиловскому имѣнію, нынѣ имѣетъ шесть владѣльцовъ, именно:
Переклад
КАРАБАЧИН, село, дістало назву, мабуть, за часів татарського панування від якогось Кара-Баші, чорного паші. Воно лежить на лівому березі річки Здвижу, за 4 версти вище Брусилова. Жителів обох статей: православних 1119, римо-католиків 27. Карабачин, що в минулому столітті належав до брусилівського маєтку, нині має шістьох власників, а саме:
Оригінал
| земли дес. | р. д. м. п. | ||
| а) Ивана Глинки, наслѣдники (раздѣлились на 5 частей) | 1369 | — | 181. |
| б) Евфимія Любанска, штабсъ-капитанша | 507 | — | 96. |
| в) Викентій Людвиковичъ Келюсъ | 431 | — | 59. |
| г) Іосифъ Бродовичъ | 431 | — | 53. |
| д) Эдуардъ Рудскій | 477 | — | 38. |
| е) Карлъ Рудскій-Скорбекъ | — | — | 22. |
| ж) Викентій Келюсъ | 208 | — | 21. |
| з) Приходская церковь | 40 | — | — |
Переклад
| землі дес. | р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) Івана Глинки спадкоємці (поділилися на 5 частин) | 1369 | — | 181. |
| б) Євфимія Любанська, штабс-капітанша | 507 | — | 96. |
| в) Вікентій Людвикович Келюс | 431 | — | 59. |
| г) Іосиф Бродович | 431 | — | 53. |
| д) Едуард Рудський | 477 | — | 38. |
| е) Карл Рудський-Скорбек | — | — | 22. |
| ж) Вікентій Келюс | 208 | — | 21. |
| з) Парафіяльна церква | 40 | — | — |
Оригінал
Церковь деревяная, Свято-Покровская, построена 1784 года. По штатамъ отнесена къ 5-му классу; земли имѣетъ 40 десятинъ. Церковь существовавшая до построенія нынѣшней описана въ визитѣ (Фастовскаго деканата 1746 года. Въ ней примѣчателенъ образъ Божіей Матери, пожертвовавшій въ 1854 году бывшимъ помѣщикомъ Василіемъ Телегинымъ. Образъ этотъ въ дорогомъ окладѣ съ драгоцѣнными камнями, по словамъ Телегина имѣетъ болѣе 400 лѣтъ и сохранялся въ фамиліи Телегиныхъ.
Переклад
Церква дерев’яна, Свято-Покровська, збудована 1784 року. За штатом віднесена до 5-го класу; землі має 40 десятин. Церкву, що існувала до спорудження нинішньої, описано у візиті (фастівського деканату) 1746 року. У ній вартий уваги образ Божої Матері, пожертвуваний 1854 року колишнім поміщиком Василем Телегіним. Цей образ у дорогому окладі з коштовним камінням, за словами Телегіна, має понад 400 років і зберігався в родині Телегіних.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 40 десятин ≈ 43,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Карабачинъ» — Карабачин.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Сторінки
- 168 · скан 168
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 168. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/karabachyn/