Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГОРБУЛЕВЪ. село въ 3-хъ верстахъ сѣвернѣе Торчина, расположено на обработанной равнинѣ, окруженной лѣсами и болотами. Названіе получило село отъ возвышенностей или горбовъ, составляющихъ водораздѣлъ между рѣками Тетеревомъ и Ужою. Изъ этихъ возвышенностей особенно примѣчателенъ курганъ Дѣвичья-гора, на коемъ издавна поставлены три креста. Въ 1765 году Горбулевъ принадлежалъ вмѣстѣ съ Моделевымъ Антонинѣ Потоцкой, вдовѣ пограничнаго судьи, а съ 1781 года ея сыну тоже пограничному судьѣ и генералу воеводства Кіевскаго, Максимиліану Потоцкому. Нынѣ, съ деревнею Аннополамъ и 4642 десятинами земли, составляетъ собственность помѣщицы Сусанны Подгородынской. Жителей обоего пола въ Горбулевѣ православныхъ 922, римскихъ католиковъ 112, евреевъ 21. Въ 1783 году въ Горбулевѣ было дымовъ или хатъ 80. Жителей обоего пола 625.
Переклад
ГОРБУЛІВ, село за 3 версти на північ від Торчина, розташоване на обробленій рівнині, оточеній лісами й болотами. Назву село дістало від підвищень, або горбів, що утворюють вододіл між річками Тетеревом і Ужем. З-поміж цих підвищень особливо примітний курган Дівича-гора, на якому здавна поставлено три хрести. 1765 року Горбулів разом із Моделевом належав Антоніні Потоцькій, вдові прикордонного судді, а з 1781 року — її синові, теж прикордонному судді й генералові Київського воєводства, Максиміліанові Потоцькому. Тепер разом із селом Аннополем і 4642 десятинами землі є власністю поміщиці Сусанни Подгородинської. Жителів обох статей у Горбулеві: православних 922, римо-католиків 112, євреїв 21. 1783 року в Горбулеві було 80 димів, або хат. Жителів обох статей — 625.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя святителя Николая, построена, какъ видно изъ визиты (1783 года Радомысльскаго деканата) въ 1746 году. Она была о пяти главахъ, довольно обширная и считалась въ концѣ прошлаго вѣка одною изъ богатѣйшихъ церквей въ окрестностяхъ. Въ 1855 году она фундаментально перестроена, поднята на каменный фундаментъ и вся окрашена. По штатамъ причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 56 десятинъ. Церковь эта не поступила въ 1795 году со всѣми окрестными въ вѣдѣніе православное потому, что тогда служилъ при ней священникомъ очень вліятельный деканъ Радомысльскій Гавріилъ Синькевичъ, бывшій вмѣстѣ съ тѣмъ членомъ Радомысльской уніатской консисторіи. Возсоединеніе Горбулевской церкви съ каѳолическою церковію произошло уже въ 1839 году. Въ прошломъ вѣкѣ къ Горбулевской церкви причислялись деревни: Моделевъ, Заньки, Свидя и Руденка—переименованная въ послѣдствіи въ Аннополь. Нынѣ къ Горбулевской церкви причисляется только эта послѣдняя деревня, въ 4-хъ верстахъ отстоящая. Жителей въ ней обоего пола 287, между тѣмъ какъ въ 1783 году считалось не болѣе 38 душъ и 5 дымовъ или хатъ.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь святителя Миколая, збудована, як видно з візити (Радомисльського деканату 1783 року), 1746 року. Вона мала п’ять бань, була досить простора і наприкінці минулого століття вважалася однією з найбагатших церков в околицях. 1855 року її капітально перебудовано, піднято на кам’яний фундамент і всю пофарбовано. За штатом зарахована до 5-го класу; землі має 56 десятин. Ця церква не перейшла 1795 року разом з усіма навколишніми в православне відання тому, що тоді служив при ній священником дуже впливовий радомисльський декан Гавриїл Синькевич, який водночас був членом Радомисльської уніатської консисторії. Возз’єднання горбулівської церкви з кафолицькою церквою відбулося аж 1839 року. У минулому столітті до горбулівської церкви були приписані села: Моделів, Заньки, Свидя й Руденка — згодом перейменована на Аннополь. Тепер до горбулівської церкви приписане лише це останнє село, що лежить за 4 версти. Жителів обох статей у ньому 287, тоді як 1783 року налічувалося не більше 38 душ і 5 димів, або хат.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 4642 десятини ≈ 5071 га; 56 десятин ≈ 61,2 га; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Горбулевъ» — Горбулів.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Сторінки
- 180 · скан 180
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 180. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/horbuliv/