Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТОРЧИНЪ, село въ 3-хъ верстахъ къ сѣверу отъ Каменнаго-Броду, лежитъ при безъименномъ ручьѣ впадающемъ въ Быстріевку ниже Каменнаго-Брода. Жителей обоего пола 707. Въ 1784 году было 400. Тогда Торчинъ вмѣстѣ съ деревнею Пилиповичами принадлежалъ Ѳаддею-Лукашу Рыбинскому, подкоморію Кіевскому; по смерти его, въ 1790 году, сыну его Михаилу, умершему въ 1812 году. Съ того времени Торчинъ раздѣленъ между нѣсколькими помѣщиками. Нынѣ въ немъ владѣютъ:
Переклад
ТОРЧИН, село за 3 версти на північ від Кам’яного Броду, лежить біля безіменного струмка, що впадає в Бистрієвку нижче Кам’яного Броду. Жителів обох статей 707. 1784 року було 400. Тоді Торчин разом із селом Пилиповичами належав Фаддеєві-Лукашу Рибинському, київському підкоморію; після його смерті, 1790 року, — його синові Михайлові, який помер 1812 року. Відтоді Торчин поділено між кількома поміщиками. Тепер ним володіють:
Оригінал
| ЗЕМЛИ ДЕС. | Р. Д. М. К. | ||
| а) Бонифатій Дзвонковскій | 901 | — | 91. |
| б) Викторъ Дзвонковскій | 448 | — | 47. |
| в) Генрихъ Ганскій | 628 | — | 65. |
| г) Владиміръ Сташкевичъ по наслѣдству отъ Грущинскихъ | 380 | — | 44. |
| д) Приходская церковь | 52 | — | — |
Переклад
| ЗЕМЛІ ДЕС. | Р. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) Боніфатій Дзвонковський | 901 | — | 91. |
| б) Віктор Дзвонковський | 448 | — | 47. |
| в) Генріх Ганський | 628 | — | 65. |
| г) Володимир Сташкевич, у спадок від Грущинських | 380 | — | 44. |
| д) Парафіяльна церква | 52 | — | — |
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества пресвятыя Богородицы; еще въ 1784 году неизвѣстно было когда построена. Впрочемъ изъ подписи на евангелія, въ церкви находящемся, можно полагать, что она построена въ 1751 году стараніемъ помѣщика Михаила Рыбинскаго, отца Ѳаддеева. По штатамъ причислена къ 5-му классу. Примѣчателенъ близъ села каменный столбъ, построенный по словамъ жителей болѣе нежели за 100 лѣтъ помѣщикомъ Михаиломъ Рыбинскимъ. Въ этотъ столбъ вдѣланы были иконы, предъ коими въ давнее время возжигаемы были лампады. Къ церкви Торчинской приписаны два приселка: Пилиповичи и Корчевка. Первый въ 5, а второй въ 6-ти верстахъ отъ Торчина.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці; ще 1784 року не було відомо, коли її збудовано. Втім, із напису на Євангелії, що є в церкві, можна гадати, що її збудовано 1751 року стараннями поміщика Михайла Рибинського, батька Фаддея. За штатом зарахована до 5-го класу. Примітний біля села кам’яний стовп, споруджений, за словами жителів, понад 100 років тому поміщиком Михайлом Рибинським. У цей стовп були вмуровані ікони, перед якими в давнину запалювали лампади. До торчинської церкви приписано два присілки: Пилиповичі та Корчевка. Перший — за 5, а другий — за 6 верст від Торчина.
Оригінал
Пилиповичи расположены при рѣчкѣ Быстріевкѣ ниже Каменнаго-Брода. Жителей обоего пола 622. Въ 1784 году считалось 388. Деревня раздѣляется по владѣнію на три части, принадлежащія:
Переклад
Пилиповичі розташовані на річці Бистрієвці нижче Кам’яного Броду. Жителів обох статей 622. 1784 року налічувалося 388. За володінням село поділяється на три частини, що належать:
Оригінал
| ЗЕМЛИ ДЕС. | Р. Д. М. К. | ||
| а) Пяти братьямъ Дзѣржановскимъ: Сотеру, Зенону, Тирсу, Раймунду и Болеславу | 1168 | — | 128. |
| б) Матѳею и Аннѣ Былинамъ, нынѣ Радзиминской | 1196 | — | 84. |
| в) Адому Душинскому | 156 | — | 42. |
Переклад
| ЗЕМЛІ ДЕС. | Р. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) П’ятьом братам Дзержановським: Сотерові, Зенонові, Тирсові, Раймундові й Болеславові | 1168 | — | 128. |
| б) Матвієві й Анні Билинам, нині Радзиминській | 1196 | — | 84. |
| в) Адамові Душинському | 156 | — | 42. |
Оригінал
Корчевка близъ Выдибора. Жителей обоего пола 177. Принадлежитъ также тремъ помѣщикамъ:
Переклад
Корчевка — поблизу Видибора. Жителів обох статей 177. Належить теж трьом поміщикам:
Оригінал
| а) Никодиму Бродовичу | 131 | — | 15. |
| б) Гоноратѣ Люблинской | 181 | — | 15. |
| в) Колліокаторамъ Петра Воронича | 113 | — | 15. |
Переклад
| а) Никодимові Бродовичу | 131 | — | 15. |
| б) Гонораті Люблінській | 181 | — | 15. |
| в) Колліокаторам [кредиторам, яким за борги передано частини маєтку] Петра Воронича | 113 | — | 15. |
Оригінал
Деревня эта причисляется какъ къ Торчинскому, такъ и Горбулевскому приходу. По рѣшенію конкурсоваго суда изъ имѣнія Воронича выдѣлено также Меленевской церкви за долгъ 422 руб. 55 коп. земли 1 уволока и 24 морга; дохода отъ продажи питей 3 руб. 83 коп. и крестьянъ 3 муж. и 2 жен. пола. Эта часть должна поступить въ вѣдомство государственныхъ имуществъ. Въ Корчевкѣ находятся два древнихъ вала длиною болѣе двухъ верстъ, но высотою не болѣе 1½ аршина, и 8 аршинъ ширины. Примѣтно, что прежде они были выше. Въ Торчинскомъ приходѣ живетъ римскихъ католиковъ 48 и евреевъ 18.
Переклад
Це село належить як до торчинської, так і до горбулівської парафії. За рішенням конкурсового суду з маєтку Воронича виділено також меленівській церкві за борг 422 руб. 55 коп. 1 уволоку й 24 морги землі; доходу від продажу напоїв 3 руб. 83 коп. і селян 3 чол. і 2 жін. статі. Ця частина має перейти у відомство державних маєтностей. У Корчевці є два давні вали завдовжки понад дві версти, але заввишки не більше 1½ аршина, а завширшки 8 аршинів. Помітно, що колись вони були вищі. У торчинській парафії живе 48 римо-католиків і 18 євреїв.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 6 верст ≈ 6,4 км. Перерахунок наш.
Назва. «Торчинъ» — Торчин. Тепер — село Торчин Старосілецької громади Житомирського району.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 179–180. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/torchyn/