Доповнення й поправки: Володарка (до с. 241)

Переклад

241. ВОЛОДАРКА. В актовій книзі радомисльської консисторії за 1766 рік на с. 306 записано презенту, якою поміщиця Мнишхова клопоталася про затвердження Стефана Похилевича священиком володарської Георгіївської церкви. Наводимо її: «Не ест нагонна intentia сынов, хцонцых в хвалебных працах и свіе̨тобливых учинках, пр̄и здолным до тего розумѣ, ойцом своим допомагат̄ь и оным фольге̨ чинит̄ь. Поневаж теды В. К. Гр̄егорій Похилевич, парох церкви соборней Володарскей, под титулем Св. Георгія ме̨ченика до моей юрисдикціи и колляціи належа̨цей, длугеми ляты обт̄е̨женый и на силах ослабіоный, парохіальней функціи задосиць учинит̄ь не може, абы теды хвала Божа и стараніе о збавеніе душ людских неуставало, знаіа̨с залецонего собѣ з добрых обычаев велебнаго ксендза Стефана Похилевича, сына выжей вспомнянего К. Григорія, в духовных обр̄іа̨дках помоц ему чиніа̨цему, умыслилам Арципастерскіей Я. В. пана презентоват̄ь владзы; якож нинейшим писаніем моим презентуіе̨ вельце проша̨ц, абысь тего, а не иннего до тей церкви Володарскей з владзы своей Арципастерскіей инсталіоват̄ь рачил, залецивши му зупелна̨ моць администрованіа сакраментов св. Я зась, з владзы моей колляційней, поменіонего Ксендза Стефана до вшистких провентов, нележитости, провеніенціи до тей же церкви належа̨цых, яко каплану ritus graeci antecessorowie его пр̄имали и уживали, ниц не вымуіа̨ц, пр̄ипущам и до спокойнего уживаніа и р̄е̨д̄енія оддае. Жебы зась нынѣйша презента віенкшій мяла валіор и певность, подписем ре̨ки моей, пр̄и пр̄ит̄есненю пече̨т̄и звыклей, стверд̄ам. Datum в Варшавѣ, Серпня 1764 року. Мнишхова» [«Не гідний осуду намір синів, які, маючи до того здібний розум, прагнуть у похвальних трудах і благочестивих учинках допомагати своїм батькам і приносити їм полегшення. Отже, оскільки велебний отець Григорій Похилевич, парох володарської соборної церкви під титулом святого Георгія мученика, що належить до моєї юрисдикції та колятури, обтяжений довгими літами й ослаблений на силах, не може належно виконувати парафіяльних обов’язків, то, щоб хвала Божа й піклування про спасіння душ людських не припинялися, знаючи рекомендованого мені за добрі звичаї велебного отця Стефана Похилевича, сина вищезгаданого о. Григорія, який допомагає йому в духовних обрядах, я вирішила представити його архіпастирській владі Ясновельможного пана; що й роблю цим моїм письмом, дуже просячи, щоб Ви зволили своєю архіпастирською владою інсталювати до цієї володарської церкви саме його, а не іншого, доручивши йому повну владу уділяти святі таїнства. Я ж своєю колятурною владою допускаю згаданого отця Стефана до всіх прибутків, належностей і надходжень, що належать до тієї ж церкви, як їх, нічого не вилучаючи, одержували й уживали його попередники, священики грецького обряду, і віддаю йому в спокійне користування й управління. А щоб ця презента мала більшу вагу й певність, стверджую її підписом своєї руки з прикладенням звичайної печатки. Дано у Варшаві, серпня 1764 року. Мнишхова»].