Доповнення й поправки: Криве (до с. 231)

Переклад

231. КРИВЕ. 1618 року належало Федорові Тиші Биковському, як видно з наведеного нижче акта, запозиченого з Арх. Ю. З. Р., том I, с. 211. «Року 1618, Апрѣля 17 дня. На врадъ Его Королевское Милости, на замокъ Житомірскій писали и присылали урожоные ихъ милость панове: Василей отецъ, а Теодоръ сынъ Тиша Быковскіе, сполне жалуючи и соленитеръ ся протестуючи на неякогось Василея, яко ся онъ самъ прозвалъ Мировицкимъ, на зрайцу и збѣга отъ его милости пана Теодора Тиши Быковскаго утеклаго, въ тотъ способъ: ижъ року теперъ идучаго 1618, подъ часъ своволенства, кгды гультае козацтво, подъ претекстомъ истя на экспедицію Московскую, ръкомо до Королевича Его Милости, своволне купы збирали и безъ дозволенія Его Королевской Милости и гетмана короннаго корогвы распростираючи, землю Его Королевское Милости власную: Украину, Полѣсье и Литву одно, спрлюндровали. Подъ который же часъ и тогожъ року менованный Василей Мировицкій у поменованнаго пана Теодора Тиши, въ маетности его милости, у сели Кривомъ урядникомъ будучи, и черезъ цалый рокъ пожитки на себе беручи, пану своему съ того личбы, яко звычай несетъ, не учинивши, за которымъ неучиненьемъ личбы шкодъ собѣ панъ Тиша чрезъ него, въ тотъ часъ, кгды былъ у его милости урядникомъ починенныхъ, на двѣ тысячи злотыхъ польскихъ быти менитъ, зрадилъ и отъ его милости прочь потаемне збѣгъ и утекъ. Тамъ же будучи розъятреннымъ тымъ же своволенствомъ, яко и другіе гультае, полковникомъ ся учинивши, полки зобравши и короговь роспростерши, съ тымъ полкомъ гультаевъ, на срокгость права посполитаго ничого не дбаючи, ани се огледаючи, впредъ на маетность урожоного его милости пана Теодора Тиши Быковскаго, село Кривое кгвалтовне наѣхавши, оное село, такъ и приселки до него належачіе спустошилъ и великіе кривды и шкоды браньемъ коней, быдла, отбіяньемъ коморъ, шарпаньемъ маетности розмаитое, што одно у кого было: сала, полти, полотна, плахты и готовые гроши. У той маетности, чрезъ килька дней стоячи, подданыхъ его милости, которыхъ шкодъ на 4000 злотыхъ польскихъ поднятыхъ быти менитъ, кгвалтовне починилъ; передъ которымъ и самъ его милость, здоровья своего небезпеченъ былъ, поневажъ на здоровье его, хотячи его зъ сего свѣта збавити, чигаючи, усиловалъ; а потомъ тогожъ року и мѣсто Ходорковъ, маетность его милости пана Василя Тиши Быковскаго, чатою убѣгши, тое мѣсто, такъ и села до него належачіе: Пустынники (а не Пустельники), Ратную, Здвиждень, Малиновъ, Болячевъ и Вилю у подданыхъ его милости, отъ села до села съ тою купою ръкомою на экспедицію московскую ходячи, маетность усю, што одно у котораго подданаго было, также и на Полѣсю на маетность тогожъ его милости пана Василя Тиши розныхъ часовъ и дней тогожъ року заѣхавши въ селахъ: Горбыловѣ, Осечи, Видиборъ, Молодцеве и Няневчизне такимъ же способомъ, въ побраню розмаитыхъ добытковъ, великіе шкоды починилъ; которыхъ-то шкодъ инъ генере, яко зъ миста Ходоркова, такъ и зъ селъ до него належачихъ, яко и въ Полѣсской маетности чрезъ него починенныхъ, ошацовавши на десять тысячей золотыхъ польскихъ поднятыхъ быть менятъ. О которое-то спустошенье маетностей своихъ.......» [Року 1618, квітня 17 дня. До уряду Його Королівської Милості, до Житомирського замку, писали й надсилали уроджені їхні милості пани Василь, батько, і Теодор, син, Тиші Биковські, спільно скаржачись і урочисто протестуючи проти якогось Василя, що сам себе назвав Мировицьким, — зрадника й утікача, що втік від його милості пана Теодора Тиші Биковського, — у такий спосіб: що поточного 1618 року, під час свавілля, коли гультяйське козацтво під приводом походу на Московську експедицію, нібито до його милості королевича, свавільно збирало ватаги і, без дозволу Його Королівської Милості та коронного гетьмана розгортаючи корогви, однаково сплюндрувало власну землю Його Королівської Милості: Україну, Полісся й Литву. Саме тоді й того ж року згаданий Василь Мировицький, бувши урядником у згаданого пана Теодора Тиші в маєтку його милості, в селі Кривому, і цілий рік беручи прибутки на себе, не склавши своєму панові з того звіту, як велить звичай, — через що пан Тиша оцінює шкоди, завдані йому ним за той час, коли той був у його милості урядником, у дві тисячі злотих польських, — зрадив і потай утік від його милості геть. Там, розпалений тим самим свавіллям, як і інші гультяї, він зробився полковником, зібрав полки й розгорнув корогву і з тим полком гультяїв, анітрохи не зважаючи на суворість посполитого права й ні на що не озираючись, насамперед силоміць наїхав на маєток уродженого його милості пана Теодора Тиші Биковського, село Криве, спустошив те село, а також приналежні до нього присілки й завдав великих кривд і шкод, забираючи коней, худобу, розбиваючи комори, грабуючи різне майно — усе, що в кого було: сало, полті, полотна, плахти й готові гроші. Простоявши в тому маєтку кілька днів, він силоміць завдав шкод підданим його милості, які той оцінює в 4000 злотих польських; через нього й сам його милість не був певний за своє життя, бо той, чатуючи, намагався посягнути на нього, бажаючи позбавити його цього світу; а потім того ж року, набігши загоном і на місто Ходорків, маєток його милості пана Василя Тиші Биковського, і ходячи з тією ватагою від села до села нібито на московську експедицію, забрав у підданих його милості — як у тому місті, так і в приналежних до нього селах: Пустинниках (а не Пустельниках), Ратній, Здвиждені, Малинові, Болячеві й Вилі — усе майно, що в котрого підданого було; а також на Поліссі, наїхавши різного часу й різними днями того ж року на маєток того ж його милості пана Василя Тиші в селах Горбилові, Осечі, Видиборі, Молодцеві й Няневчизні, таким самим способом, забираючи різні добра, завдав великих шкод; ці шкоди, завдані ним загалом як у місті Ходоркові та приналежних до нього селах, так і в поліському маєтку, вони, оцінивши, вважають понесеними на десять тисяч злотих польських. За те спустошення своїх маєтків……]