Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БРУСИЛОВЪ, мѣстечко лежитъ на торговой дорогѣ изъ Житомира въ Кіевъ, при рѣкѣ Здвижѣ, довольно многоводной уже здѣсь. Объ основаніи и прежнемъ устройствѣ этаго мѣстечка сохранились извѣстія въ привиллегіи, данной въ 1574 году королемъ Генрихомъ IV, Кіевскому хорунжему Бутовичу. Ему предоставлено построить здѣсь замокъ и населить мѣстечко для охраненія земель Волынскихъ отъ набѣговъ Татаръ. Въ послѣдствіи Брусиловъ подвергался нѣсколько разъ ихъ набѣгамъ и когда наконецъ былъ совершенно разоренъ: то король Стефанъ Баторій для возобновленія мѣстечка и привлеченія въ него жителей, далъ въ 1585 году тому же Бутовичу новую привиллегію, которою предоставилъ жителямъ мѣстечка магдебурское право, а также разрѣшилъ имѣть по 4-ре ярмарки въ годъ и торгъ въ каждую недѣлю, освободивъ ихъ притомъ на 12 лѣтъ отъ всякихъ податей. Владѣльцу же предоставилъ брать въ свою пользу пошлину со всѣхъ привозныхъ въ Брусиловъ на продажу товаровъ и продуктовъ. Послѣ многихъ переходовъ отъ одного владѣльца къ другому это мѣстечко нынѣ принадлежитъ съ 4959 десятинами земли помѣщику графу Виктору Чацкому 1), который живетъ въ другомъ своемъ имѣніи м. Порыцкомъ Волынской губерніи. Въ актахъ Радомысльскаго уѣздаго суда сохранились постановленія Брусиловскихъ владѣльцовъ, показывающія прежнее устройство городскихъ обществъ и отношенія ихъ къ владѣльцамъ. Изъ нихъ видно, что ремесленники и торговцы раздѣлялись на цехи, лично были свободны, имѣли своихъ старшинъ или цехмейстеровъ. Во всѣхъ спорныхъ дѣлахъ между собою они судились въ цехахъ, а апелляціи поступали на рѣшеніе владѣльца. Каждый вписывающійся въ цехъ долженъ былъ внести въ общественную кассу 2 рубля и столько же въ случаѣ выѣзда изъ мѣстечка. Каждый ремесленникъ неимѣющій земли, а занимающійся исключительно своимъ мастерствомъ, обязанъ былъ платить владѣльцу по 16 злотыхъ въ годъ и затѣмъ увольнялся отъ натуральныхъ повинностей, кромѣ работъ на исправленіе строеній замка и гребли. Остатки замка, состоящіе въ валахъ и рвахъ видны и теперь близъ дома владѣльца. Брусиловъ, принадлежавшій извѣстному въ исторіи Малороссіи Адаму Киселю, находится близъ Чернигова и недолженъ быть смѣшиваемъ съ нашимъ Брусиловымъ. Въ настоящее время жителей обоего пола въ мѣстечкѣ православныхъ 1732, римскихъ католиковъ 68, евреевъ 3456. Небольшая часть мѣстечка и 242 десятины земли принадлежитъ Свирчевскимъ Александрѣ и Петру и еще меньшая Маріи Домбровской. Владѣльцы получаютъ дохода изъ имѣнія болѣе 10,000 рублей. Въ Брусиловѣ есть водочный заводъ, на которомъ выдѣлывается извѣстная въ здѣшнихъ мѣстахъ Брусиловская сладкая водка. Въ торговомъ отношеніи Брусиловъ вмѣстѣ съ Коростышевымъ и Чернобылемъ—важнѣйшіе пункты въ Радомысльскомъ уѣздѣ, какъ складочныя мѣста товаровъ мѣстнаго происхожденія. Здѣсь произведенія Радомысльскаго уѣзда: деготь, смола, дубовая кора и другія древесныя издѣлія и произведенія, вымѣниваются на привозимыя изъ южныхъ мѣстечекъ хлѣбъ, соль, шерсть и соленую рыбу.
Переклад
БРУСИЛІВ, містечко, лежить на торговому шляху з Житомира до Києва, на річці Здвижі, яка тут уже досить повноводна. Про заснування й колишній устрій цього містечка збереглися відомості в привілеї, наданому 1574 року королем Генріхом IV київському хорунжому Бутовичу. Йому надано право збудувати тут замок і заселити містечко, щоб захищати волинські землі від набігів татар. Згодом Брусилів кілька разів зазнавав їхніх набігів, і коли нарешті був зовсім зруйнований, король Стефан Баторій, щоб відновити містечко й привабити до нього жителів, дав 1585 року тому самому Бутовичу новий привілей, яким надав жителям містечка магдебурзьке право, а також дозволив мати по 4 ярмарки на рік і торг щотижня, звільнивши їх при цьому на 12 років від усяких податків. Власникові ж надав право брати на свою користь мито з усіх товарів і продуктів, які привозили до Брусилова на продаж. Після багатьох переходів від одного власника до іншого це містечко разом із 4959 десятинами землі нині належить поміщикові графу Вікторові Чацькому 1), який живе в іншому своєму маєтку, м. Порицьку Волинської губернії. В актах радомисльського повітового суду збереглися постанови брусилівських власників, які показують колишній устрій міських громад та їхні стосунки з власниками. З них видно, що ремісники й торговці поділялися на цехи, особисто були вільні, мали своїх старшин, або цехмістрів. У всіх суперечках між собою вони судилися в цехах, а апеляції надходили на рішення власника. Кожен, хто вписувався до цеху, мусив внести до громадської каси 2 рублі і стільки ж у разі виїзду з містечка. Кожен ремісник, який не мав землі, а займався виключно своїм ремеслом, мусив платити власникові по 16 злотих на рік і після цього звільнявся від натуральних повинностей, крім робіт з лагодження будівель замку та греблі. Рештки замку, що складаються з валів і ровів, видно й тепер біля будинку власника. Брусилів, що належав відомому в історії Малоросії Адамові Киселю, лежить біля Чернігова, і його не слід плутати з нашим Брусиловом. Нині жителів обох статей у містечку: православних 1732, римо-католиків 68, євреїв 3456. Невелика частина містечка і 242 десятини землі належать Свірчевським Олександрі та Петрові, а ще менша — Марії Домбровській. Власники отримують із маєтку понад 10 000 рублів доходу. У Брусилові є горілчаний завод, на якому виробляють відому в цих краях брусилівську солодку горілку. У торговельному відношенні Брусилів разом із Коростишевом і Чорнобилем — найважливіші пункти в Радомисльському повіті як місця складування товарів місцевого походження. Тут вироби Радомисльського повіту — дьоготь, смолу, дубову кору та інші вироби й продукти з деревини — вимінюють на хліб, сіль, вовну й солону рибу, які привозять із південних містечок.
Оригінал
Дворяне Чацкіе—гербу Свинка процвѣтали первоначально въ воеводствѣ Познанскомъ. Они происходятъ отъ фамиліи Зѣлинскихъ и переименовались по своему имѣнію Чацъ. Изъ Чацкихъ Нѣсецкій особенно прославляетъ (ч. 1, стран. 329) Анну, бывшую замужемъ за Яномъ Гаевскимъ, за то, что въ принадлежащемъ ей мѣстечкѣ, она ни за что не позволила построить православную церковь, между тѣмъ, какъ латинскіе костелы, не только въ своемъ, но и въ чужихъ имѣніяхъ и гдѣ въ нихъ небыло никакой надобности, возобновляла и обогащала щедрою рукою. Дѣдъ нынѣшняго владѣльца Ѳаддѣй Чацкій, извѣстенъ горячимъ участіемъ въ заведеніи на Волыни польскихъ училищъ, съ преслѣдованіемъ въ нихъ всего русскаго.
Переклад
Дворяни Чацькі гербу Свинка спочатку процвітали в Познанському воєводстві. Вони походять від родини Зелінських і змінили прізвище за своїм маєтком Чац. З-поміж Чацьких Несецький особливо прославляє (ч. 1, стор. 329) Анну, що була заміжня за Яном Гаєвським, за те, що в містечку, яке їй належало, вона нізащо не дозволила збудувати православну церкву, тоді як латинські костели не тільки у своїх, а й у чужих маєтках, і там, де в них не було жодної потреби, відновлювала й щедрою рукою збагачувала. Дід нинішнього власника, Фаддей Чацький, відомий палкою участю в заснуванні на Волині польських шкіл із переслідуванням у них усього руського.
Оригінал
Въ мѣстечкѣ двѣ приходскія православныя церкви Воскресенская и Вознесенская, обѣ деревяныя, 5-го класса. Воскресенская построена въ 1711 году; земли имѣетъ 52 десятины. Прихожанъ къ ней приписано 973 въ самомъ мѣстечкѣ и 475 въ деревняхъ: Лазаревкѣ и Костовцахъ. При ней построена деревяный богадѣленный домъ для призрѣнія въ немъ немощныхъ и больныхъ. Богадѣльня эта имѣетъ собственнаго капитала 1000 рублей, внесеннаго отцемъ нынѣшняго владѣльца на вѣчное время въ кредитное учрежденіе. Призрѣваемыхъ въ богадѣльни содержится постоянно до 12 человѣкъ.
Переклад
У містечку дві парафіяльні православні церкви, Воскресенська й Вознесенська, обидві дерев’яні, 5-го класу. Воскресенська збудована 1711 року; землі має 52 десятини. Парафіян до неї приписано 973 в самому містечку і 475 у селах Лазаревці й Костовцях. При ній збудовано дерев’яну богадільню для догляду за немічними й хворими. Ця богадільня має власний капітал 1000 рублів, який батько нинішнього власника назавжди вніс до кредитної установи. Підопічних у богадільні постійно утримується до 12 осіб.
Оригінал
Вознесенская, построена въ 1845 году на мѣсто сгорѣвшей. Прихожане: 769 въ мѣстечкѣ и 335 въ деревняхъ Дубоовкѣ и Ястребенькѣ.
Переклад
Вознесенська збудована 1845 року на місці згорілої. Парафіяни: 769 у містечку і 335 у селах Дубровці та Ястребеньці.
Оригінал
Латинскій костелъ въ мѣстечкѣ каменный, до 1832 года считался капуцынскимъ монастыремъ, а въ этотъ годъ обращенъ на приходскую церковь латынянъ. Подробности о деревняхъ:
Переклад
Латинський костел у містечку кам’яний; до 1832 року він вважався капуцинським монастирем, а того року його обернено на парафіяльну церкву латинян. Подробиці про села:
Оригінал
Лазаревка на правой сторонѣ рѣки Здвижа, ниже Брусилова въ 4-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 373. Принадлежитъ 4-мъ владѣльцамъ:
Переклад
Лазаревка, на правому березі річки Здвижу, за 4 версти нижче Брусилова. Жителів обох статей 373. Належить 4 власникам:
Оригінал
| земли дес. | р. д. м. п. | ||
| а) Зенону Могильницкому | 910 | — | 89. |
| б) Юліану Головинскому | 315 | — | 43. |
| в) Феликсу Козицкому | 46 | — | 16. |
| г) Людвикѣ Потоцкой | 85 | — | 8. |
Переклад
| землі дес. | р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) Зенонові Могильницькому | 910 | — | 89. |
| б) Юліанові Головинському | 315 | — | 43. |
| в) Феліксові Козицькому | 46 | — | 16. |
| г) Людвиці Потоцькій | 85 | — | 8. |
Оригінал
Въ деревнѣ Лазаревкѣ есть древнее замковище, обведенное квадратнымъ валомъ съ двумя въѣздами: на сѣверѣ и на югѣ. Протяженіемъ въ длину и ширину оно будетъ по 100 шаговъ. Съ сѣверной и южной стороны есть двѣ стѣны, которыхъ вышина съ зубцами на верху 4 сажня. Съ восточной и западной стороны также двѣ стѣны вышиною въ 1½ сажня, но безъ зубцовъ. Рѣка Здвижъ, входя въ каналы, окружаетъ весь замокъ. Близъ деревни на поляхъ примѣтны валы и могилы.
Переклад
У селі Лазаревці є давнє замковище, обведене квадратним валом із двома в’їздами: на півночі й на півдні. Завдовжки й завширшки воно буде по 100 кроків. З північного й південного боку є дві стіни, заввишки разом із зубцями нагорі 4 сажні. Зі східного й західного боку теж дві стіни заввишки 1½ сажня, але без зубців. Річка Здвиж, заходячи в канали, оточує весь замок. Поблизу села на полях помітні вали й могили.
Оригінал
Костовцы въ 4-хъ верстахъ отъ Брусилова, а отъ Лазаревки въ 2-хъ. Жителей обоего пола 192; земли 592 десятины. Принадлежитъ Льву Рудницкому.
Переклад
Костовці, за 4 версти від Брусилова, а від Лазаревки — за 2. Жителів обох статей 192; землі 592 десятини. Належать Левові Рудницькому.
Оригінал
Дубровка въ 4-хъ верстахъ по дорогѣ въ Кіевъ. Жителей обоего пола 185; земли 787 десятинъ. Принадлежитъ Антону Яструбинскому.
Переклад
Дубровка, за 4 версти, на дорозі до Києва. Жителів обох статей 185; землі 787 десятин. Належить Антонові Яструбинському.
Оригінал
Ястребенька по той же дорогѣ далѣе къ востоку еще за 4 версты. Жителей обоего пола 250; земли 1108 десятинъ. Принадлежитъ Маріи Богдановичъ.
Переклад
Ястребенька, на тій самій дорозі, далі на схід, ще за 4 версти. Жителів обох статей 250; землі 1108 десятин. Належить Марії Богданович.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4959 десятин ≈ 5418 га; 242 десятини ≈ 264 га; 52 десятини ≈ 56,8 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 592 десятини ≈ 647 га. Перерахунок наш.
Назва. «Брусиловъ» — Брусилів.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 166–167. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/brusyliv/