Яку колекцію переглядали
У книзі йдеться про матеріали досліджень 1997 року, які проводили експедиція Інституту археології під керівництвом Е. Овчинникова та Черкаська обласна інспекція. Для визначення рослин переглянули 813 фрагментів кераміки, три шматки глиняної обмазки та одне грузило. Це кількість предметів вибірки, а не знайдених зерен.[1]
Каталог наукових фондів окремо фіксує дослідження Вільшани 1996–1997 років і збереження уламків та відновлених посудин. Саме давні колекції дають матеріал для нових запитань: ті самі речі можна вивчати як посуд, як приклади орнаменту або як носії відбитків рослин.[1][2]
Пшениця, ячмінь і бобові
У вільшанській вибірці автори визначили десять відбитків пшениці двозернянки та один — однозернянки. Ячмінь представлений дванадцятьма відбитками плівчастої й чотирма голозерної форми. Це різновиди культурних злаків, які дослідники розрізнили за слідами на глині.[1]
Окремо зафіксовано по одному відбитку гороху й вики ервілії — бобової рослини. Автори також визначили два відбитки як просо. Усі ці назви подані за їхньою публікацією: йдеться про визначення відбитків, а не про окремо датоване зібрання збережених зерен.[1]
Що можна й чого не можна порахувати
Кількість відбитків не дорівнює часткам рослин у посівах чи щоденному харчуванні. У висновках книги Пашкевич і Відейко наголошують на нерівномірності вивчення матеріалів. Навіть одна велика знахідка певної рослини може помітно змінити загальну статистику досліджених зразків.[1]
Тому вільшанська кераміка насамперед показує різноманіття рослин, які залишили сліди в цій вибірці. Для перевірки наступними дослідниками автори зберегли у виданні записи про опрацювання колекцій. Це робить старі черепки джерелом, до якого можна повертатися з новими порівняннями, не перетворюючи невелику вибірку на повний опис урожаю.[1]
