Вільшана

Похилевич, «Сказания…», 1864, с. 387: Ольшана перейшла до Браницьких через спорідненість із князем Потьомкіним і його спадкоємцем В. В. Енгельгардтом, 1830 року її успадкувала графиня Олександра Браницька; найпримітніша вона «своимъ сахарнымъ рафинаднымъ заводомъ, однимъ изъ лучшихъ въ губерніи». Уривок закінчується словами «Двѣ приходскія деревяныя церкви». Перше слово — кінець попереднього речення. Фрагмент сторінки мовою оригіналу.

Лаврентій Похилевич · «Сказания о населенных местностях Киевской губернии», с. 387 · 1864 · скан НБУВ · Джерело · Суспільне надбання

Початок опису містечка Ольшани — нинішньої Вільшани — в книзі Лаврентія Похилевича (Київ, 1864), с. 386: містечко при річці Ольшанці, «въ ложбинѣ между двухъ возвышенностей». Трипільське поселення Вільшана I досліджували лише у 1996–1997 роках; у книзі XIX століття про нього не йдеться.

Лаврентій Похилевич, 1864 · скан Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського · Джерело · Суспільне надбання

Фрагменти кераміки культури Кукутені–Трипілля в музеї історії в Гура Бикулуй (Молдова). Приклад уламків трипільського посуду; відбитків зерен із Вільшани, про які йдеться в статті, на знімку не видно.

Helgie12 · Фрагменти кераміки культури Кукутені–Трипілля, музей у Гура Бикулуй (Молдова) · 2025 · Джерело · CC BY-SA 4.0