Нова семінарія на основі старої школи

Підготовка вчителів у селі мала попередню історію: з 1896 року діяла двокласна вчительська школа. У 1918-му пропонували використати її для семінарії, адже будівництво нового приміщення потребувало значних коштів. Школа вже мала навчальні кімнати, фізичний кабінет і бібліотеку.⁠[1]

12 серпня 1918 року земська управа постановила відкрити у вересні змішану семінарію — для хлопців і дівчат, із навчанням українською мовою. Міністерський дозвіл надійшов 18 вересня за умови повного утримання земством.⁠[1]

Навчальні речі й учнівські задуми

До семінарії приймали за іспитами, з чотирнадцяти років, із двокласною освітою та знанням української мови. При ній працювала зразкова школа для дітей. Акт від 1 жовтня 1918 року перелічує її рахівниці, арифметичний ящик, підручники й книжки для позакласного читання.⁠[1]

На зборах 27 грудня учні просили доповнити освіту політекономією, кооперацією та знайомством із земським господарством. Вони хотіли зразкового поля, саду, пасіки, занять столярством і шевством та екскурсій для вивчення краю.⁠[1]

Від земського утримання до державного рішення

Фінансове становище залишалося складним. За дослідженням Валентини Мухової, журнал губерніальної управи від 10 січня 1919 року повідомляв про переказ 30 тисяч карбованців на стипендії незаможним учням, навчальні посібники та обладнання.⁠[1]

18 січня 1919 року питання розглянула Рада Народних Міністрів УНР. Її журнал підтверджує ухвалення законопроєкту про прийняття Кирилівської народної семінарії на державні кошти. Рішення засвідчує зміну фінансової відповідальності, але саме собою не доводить виконання всіх навчальних задумів чи безперервного надходження грошей.⁠[3]