Виборні урядники й ратуша
За Похилевичем, привілей короля Сигізмунда III дозволяв міщанам обирати зі свого середовища війта, бурмістра та радника. Так громада отримувала виборних представників міського управління. Водночас вибори мали відбуватися з відома замкового начальства, тому цей порядок не означав цілковитої незалежності від нього.[1]
Серед умов були спорудження ратуші, огорожі та башт. Ратуша стосувалася міського управління, а укріплення — захисту поселення. У переказі привілею це вимоги до облаштування містечка.[1]
Пільгові роки та господарські платежі
Документ передбачав двадцятичотирирічний пільговий термін користування землею. Дичину в лісах і рибу в річках дозволялося ловити вільно, а після 24 років — за умови віддавати до замку десяту рибу або «поклон» зі здобичі, як заведено в інших містечках; у міських ставках рибу дозволялося ловити лише чотири роки. Для міщан це були конкретні умови користування ресурсами, а не лише почесна назва міського права.[1]
Після пільгових років той, хто бажав виробляти горілку, мав сплачувати один злотий із котла. Ця норма відділяє початкове заохочення до поселення від наступних платежів за господарську діяльність.[3]
Військовий обов’язок і право виїхати
Міщанин мав утримувати добру рушницю, два фунти пороху й копу (60) куль. За оголошенням старости міщани мали без відмовок виступати з цією зброєю разом із підстаростою туди, де стоятиме королівський табір, або в інше призначене місце. Отже, поруч із самоврядуванням і пільгами привілей установлював військову повинність.[3]
Водночас мешканцеві дозволялося переселитися та розпорядитися будинком і майном. Переказ називає обмеження на передачу їх сторонній особі й вихідну плату війту та замковому начальству.[3]
