Різні спеціальності одного промислу

За дослідженням Олени Клименко, частина гончарів робила виключно простий посуд: горщики, макітри, глечики й форми для випікання тіста. Такий асортимент показує, що історію осередку не можна звести лише до декоративних мисок, які найвиразніше представляють його в мистецтвознавчих описах.⁠[1]

Інші майстри спеціалізувалися на мисках та полумисках. Їх називали мисошниками; зрідка вони виготовляли також мальовані глечики. Отже, у межах одного села існував поділ роботи за типами виробів. Мальований посуд був окремим напрямом, а не обов’язковим результатом праці кожного гончаря.⁠[1]

Контур, виноград і кольорове тло

Клименко описує підполив’яне контурне малювання: переважно білі лінії поєднувалися із зеленим та брунатним заповненням на червоно-вохристому тлі. Серед мотивів були округлі й віялоподібні квіти, виноградні грона, парні листочки, птахи, смуги та хвилясті лінії. Декор спирався на взаємодію чіткого обрису й кольорових площин.⁠[1]

А. Малініна наводить інший колірний варіант: темно-зелений і червоний малюнок на жовтуватому тлі. Описана композиція має вазон, два вигнуті листки й п’ять симетрично розміщених виноградних грон. Ряд темних крапок повторює контур. Це приклад конкретного оздоблення, а не єдина колірна схема всього гнилецького посуду.⁠[3]

Миска, оздоблена з обох боків

До кінця XIX століття у Гнильці зберігався прийом розписувати стінки миски і всередині, і зовні. Клименко розглядає музейний зразок із віялоподібними квітами та листочками всередині. Зовнішню поверхню прикрашають смуги, хвиляста лінія й ряд крапок. Тож композиція не закінчувалася на краю посудини.⁠[1]

Миски другої половини XIX століття оздоблювали також фляндруванням. В описаних виробах під краєм розміщували групи смуг, а середину позначали візерунком, схожим на колосок. Цей прийом співіснував із контурним розписом. Різноманітність оздоби важлива для розуміння осередку: навіть один тип посуду не мав незмінного шаблону.⁠[1]