Що саме залишили для дослідження

Зразюк наводить три групи відібраних монет: сімнадцять генуезько-татарських, тринадцять татарських і одну попередньо визначену як сербська. Разом вони дають тридцять один предмет. Це склад залишеної колекції, а не перелік усього, що було знайдено біля села.⁠[1]

Поряд із монетами до університетського зібрання потрапили срібні зливки. Отже, дослідники мали справу з різними формами збереженого срібла. Проте їхня наявність не дає підстав додавати зливки до числа монет або називати весь комплекс однорідним набором однакових грошових одиниць.⁠[1]

Написи та зображення

На генуезько-татарських монетах у переказаному Зразюк описі поєднуються напис з одного боку та герб Генуї з написом з іншого. У таблиці знахідок Наталії Турмис для Старої Буди також названо сімнадцять генуезько-кримських аспр. Аспр — назва срібної монети; збіг числа не означає нового незалежного огляду самих предметів.⁠[1]⁠[2]

Тринадцять татарських монет описані як випуски з тамгою — знаком — і без неї. На останній, імовірно сербській, зазначено коронованого правителя з мечем і державою та зображення Христа на звороті. Знак питання біля визначення важливий: опис рисунка не усуває сумніву щодо походження монети.⁠[1]

Відбір змінює картину

Валентина Дубіцька включає Стару Буду до огляду середньовічних монетних комплексів музейного зібрання. Вона застерігає, що склад збереженої колекції не завжди відтворює первинну знахідку: комплекси могли розділятися, а їхні частини — втрачатися. Ця обставина особливо важлива там, де відомий цілеспрямований відбір.⁠[3]

Тому наведені сімнадцять, тринадцять і одна монета характеризують університетське зібрання після розгляду. За цими числами не можна обчислити частки всіх карбувань у первинному комплексі. Так само вони не встановлюють професію власника чи шлях, яким срібло потрапило до Старої Буди.⁠[1]⁠[3]