Вал у Фундуклея та Антоновича

У виданні 1848 року Фундуклей описав невеликий, ледь помітний вал біля Квіток; цим записом відкривається перелік валів Канівського повіту. Назву валу автор обережно, як здогад, пов’язував із колишнім монастирем.⁠[1]

1895 року В. Антонович в «Археологічній карті Київської губернії» згадав цей вал в описі найбільшого з відомих йому розрізнених відрізків валів, що тягнувся через кілька сіл. Зв’язок між такими відрізками, писав він, за наявними відомостями встановити не можна; що було далі за Квітками, він не знав. Серед джерел Антонович назвав донесення двох волостей, книгу Фундуклея та економічну карту графів Браницьких.⁠[4]

Камені, дзвін і переказ

У розділі «Давні зруйновані міста» тієї самої книги Фундуклей припускав, що Квітки раніше могли бути містом. Підставою стали камені, які знаходили там під час оранки полів і які ніби служили для бруківки. Квітки він згадав одразу після Стеблева, серед міст, про які, за його словами, зберіг перекази простий люд. Далі він писав, що в околицях села викопали рештки дзвона, і вважав їх підтвердженням місцевого переказу про монастир, зруйнований татарами.⁠[2]

У Похилевича 1864 року знову з’являється переказ про монастир, що стояв там «ще до руїн». Загибель обителі він пов’язував не з татарами, як Фундуклей, а з «давніми переворотами в краї», не називаючи ні року, ні події. При цьому він зауважив, що слідів кам’яних будівель не було помітно.⁠[3]

Свідчення словами джерел

«[…] выкопанные остатки колокола подтверждаютъ мѣстное преда[н]іе, что тамъ стоялъ монастырь, разрушенный Татарами.»

[…] викопані рештки дзвона підтверджують місцевий переказ, що там стояв монастир, зруйнований татарами.⁠[2]

«По преданію на этомъ мѣстѣ очень давно, еще до руинъ, находился монастырь, разрушенный давними переворотами въ краѣ. Непримѣтно, чтобы въ немъ были каменныя зданія.»

За переказом, на цьому місці дуже давно, ще до руїн, був монастир, зруйнований давніми переворотами в краї. Не помітно, щоб у ньому були кам’яні будівлі.⁠[3]