Коли писали «містечко»
За наведеною Похилевичем люстрацією Корсунського староства 1765 року, Квітки називалися містечком і мали 135 хат, або дворів. Далі автор зазначив, що вже з 1789 року населений пункт іменувався селом. Він зафіксував зміну називання, але не навів окремого рішення про зміну статусу.[1][2]
Самих цих двох згадок недостатньо, щоб говорити про раптовий занепад або руйнування містечка. Джерело повідомляє, як Квітки були названі в різний час. Причини переходу до назви «село» потребують інших документів, а не пояснення, побудованого лише на зміні одного слова.[2]
Дубова церква парафіян
Похилевич переказав церковну візитацію — опис стану парафії — 1741 року. У ній ішлося про попередню дубову церкву, яку парафіяни збудували 1728 року біля старої; її посвяти Похилевич не називає. Отже, ця дата стосується конкретної споруди й не означає початку самої парафії.[2]
У тому ж описі парафія налічувала 80 дворів. Це інша дата й інша облікова одиниця, ніж містечко зі 135 дворами в люстрації 1765 року. Порівнювати ці числа як точне зростання села без перевірки меж парафії було б неправильно.[2]
Село в книзі XIX століття
Для часу свого опису автор навів 2832 мешканці обох статей. Цього разу пораховані люди, а не двори. Він також зазначив, що ручай Листвина утворював до десяти ставків. Так поруч із давніми документами з’являється коротка характеристика села XIX століття.[1]
Пізнішу дерев’яну Миколаївську церкву Похилевич відніс до четвертого класу за церковним штатом і назвав 42 десятини церковної землі. Ці відомості описують установу та її забезпечення. Разом зі старою візитацією вони дозволяють простежити парафіяльне життя, не змішуючи історію громади з віком окремої будівлі.[2]



