Первісна посвята
Будівництво храму автор пов’язує з князем Всеволодом Ольговичем і датує 1144 роком. За наведеним ним літописним свідченням, церкву спорудили на честь святого Георгія. Отже, назва Успенської в описі XIX століття не була первісною посвятою.[1]
Похилевич розглядав церкву разом з історією монастиря, що існував при ній. У його розповіді будівля пережила руйнування й тривалий період занедбання. До наступної великої відбудови кам’яний храм дійшов уже в пошкодженому стані.[1]
Відбудова та зміна статусу
У 1810 році василіяни відновили кам’яну церкву за допомогою приватних пожертв. Похилевич описує саме відновлення давньої споруди, а не будівництво нового храму з нуля. Ця відмінність важлива для розуміння збережених стін.[1]
У 1833 році церкву передали православному духовенству, а 1844 року вона стала соборною. Таким чином, відбудова, зміна церковної належності та набуття соборного статусу були окремими подіями, рознесеними в часі.[1]
Що залишилося від давньої будівлі
За Похилевичем, старі стіни, складені з так званої візантійської цегли, уціліли лише до рівня вікон, і навіть їх зміцнили новими пілястрами — пласкими вертикальними виступами стіни — та карнизами. Давня кладка зберігалася всередині архітектури, що вже мала нові риси.[1]
На думку Похилевича, тодішня архітектура храму нітрохи не нагадувала про його давнину. Його опис показує, чому вік стін і враження від фасаду можуть відрізнятися. Це свідчення спостерігача XIX століття про відновлену середньовічну споруду.[1]
