Розвідка 2012 року

Приводом для розвідки став провал ґрунту на приватній садибі. На поверхні відкрилася глибока яма, грушоподібна в перетині й викопана в материковій глині. За висновком дослідника, провал, найімовірніше, утворився на місці добування глини.⁠[2]

Потім Куштан оглянув город тієї самої садиби й зібрав на ріллі підйомний матеріал — речі, що лежали на поверхні. Серед них були шматки глиняної обмазки, кремінь, численні уламки ліпного й кружального посуду та фрагменти кахлів. Розвідка стосувалася вже відомої пам’ятки археології — багатошарового поселення, і нові знахідки, за висновком автора, уточнили культурну належність різних його хронологічних горизонтів.⁠[2]

Посуд середньодніпровської культури

Найбільше було уламків горщиків середньодніпровської культури, яку автор відносить до доби середньої бронзи. Посуд прикрашали горизонтальними рядами косих відбитків гладкого або зубчастого штампа, іноді розмежованими горизонтальними лініями, а також відбитками перекрученого шнура й так званої «гусенички». Зсередини, а часом і ззовні на стінках помітні сліди розчосів гребінкою; денця, як правило, без закраїн.⁠[2]

У глиняному тісті переважає домішка дрібнозернистого піску. Випал нерівномірний: зовні черепок жовтий або коричневий, усередині — чорний чи темно-сірий. Ці спостереження збігаються із загальним описом культури в Encyclopedia of Ukraine: її характерною ознакою енциклопедія називає посуд, прикрашений відбитками шнура або дрібними прокресленими лініями, що складаються в горизонтальні пояси орнаменту, і виготовлений із глини з домішкою дрібного піску.⁠[2]⁠[3]

Датування в цих працях різне. Куштан відніс канівський посуд до початку II тисячоліття до н. е.⁠[2] Encyclopedia of Ukraine датує культуру кінцем IV — серединою III тисячоліття до н. е. й називає відгалуженням культури шнурової кераміки; за змінами стилю посуду дослідники виділяють у ній ранній, середній і пізній періоди. Пам’ятки культури відомі вздовж приток середнього й верхнього Дніпра та Десни, а основою господарства її носіїв були землеробство і скотарство.⁠[3]

Пізня бронза і кремінь

Два уламки стінок горщиків Куштан відніс, імовірно, до пізньозрубної або білогрудівської культур доби пізньої бронзи — другої половини II тисячоліття до н. е. На плічках цих посудин був один горизонтальний наліпний валик, трикутний у перетині й розчленований пальцевими вдавленнями. У тісті є домішка дрібнозернистого піску та жорстви, поверхня цеглястого кольору.⁠[2]

До доби бронзи дослідник відніс і знайдені крем’яні відщепи. Один із них має ретушований край, тобто підправлений дрібними сколами.⁠[2]

Кахлі XVIII століття

Решту знахідок становили уламки пічних кахлів першої половини XVIII століття. Серед них — фрагменти лицьових пластин із рельєфним рослинно-геометричним орнаментом. У підписі до рисунка автор відокремив ці речі як знахідки ранньомодерного часу від посуду й кременю доби бронзи.⁠[2]

Гончарне ремесло пізнішого Канева

Кераміку в Каневі виготовляли й набагато пізніше. За «Енциклопедією сучасної України», місто було провідним осередком гончарства Середньої Наддніпрянщини: тут робили столовий і кухонний посуд, фігурні посудини у вигляді тварин та іграшки. На початку XX століття гончарством займалося 45 родин, у 1940-х роках — 17, а в 1960-х працювало п’ятеро гончарів. Промисел існував до кінця XX століття.⁠[1]

Простий теракотовий посуд розписували кольоровими ангобами. Димлений, по-місцевому «синій», оздоблювали лискуванням, а полив’яний — ритуванням, яке в Каневі називали «мережкою»: рівними й хвилястими лініями, поодинці або групами. Мальовані миски тут робили до середини XX століття, а далі — лише неполив’яний теракотовий і димлений посуд.⁠[1]