Глина зберегла посуд і частину фігурки
У розвідці зібрали уламки обпаленої глини — матеріалів давніх будівель. Частина нагадувала плитки з двома вирівняними боками, інші мали неправильну форму й слабше випалення. Деякі уламки випалилися за дуже високої температури, а товщина плиток сягала близько 4 см.[1]
Посуд представлений мисками, горщиками та частиною мініатюрної посудини. Серед розписних мотивів виділено спіраль із листоподібним закінченням. Інша група — сіролощений посуд: його поверхню ретельно вирівнювали й залощували, а колір коливається від світло-коричневого до темно-сірого. Окремо описано ніжку людської фігурки зі слідами одноколірного розпису.[1]
Вісім кам’яних предметів
Кам’яна збірка містила сім крем’яних виробів і один кварцитовий розтиральник. Два предмети зібрали під час обстеження, шість уже перебували в музейних фондах. Розтиральник мав округлу форму й діаметр 9 см.[1]
Особливо важливими для дослідників були два нуклеуси з місцевого кременю — ядрища, від яких відколювали пластини. Автори вважали їх свідченням обробки каменю на самому поселенні. Основною заготовкою для знарядь були широкі й середньоширокі пластини: лише одне знаряддя зроблено на відщепі.[1]
Місцева сировина поряд із привізною
Серед готових знарядь названо скребок, пластину з обробленою виїмкою та вкладень серпа. Останній виготовлено з високоякісного волинського кременю. Усього два крем’яні вироби дослідники визначили як зроблені з привізної сировини, тоді як решта набору переважно пов’язана з місцевими матеріалами.[1]
В окремій праці Євген Пічкур і Павло Шидловський включили Бобрицю до кола поселень, де розпізнали канівський кремінь. Нуклеуси й первинні сколи вони використовували як ознаки місцевого виробництва. Цей регіональний аналіз спирається також на вже описані збірки й допомагає пояснити їхнє місце в кременеобробці Канівщини.[2]
