Збірка, яку треба було перевірити розкопками
Знахідки походили з обмеженої ділянки стоянки, частково порушеної роботами кар’єру. Автор пов’язував більшість виробів із суглинком над давнім ґрунтом і припускав їхнє походження з одного культурного шару. Однак поверхневі збори та предмети, зафіксовані у первинному заляганні, мали різні умови збереження. Саме тому слово «ймовірно» у цьому висновку має значення.[1]
Деякі уламки вдалося з’єднати між собою; окремі нуклеуси також поєднувалися зі сколами. Таке зіставлення фрагментів називають ремонтажем. Воно допомагає простежити, які частини походять від одного виробу або епізоду розколювання каменю. Усик розглядав ці з’єднання як ознаку того, що на пам’ятці могли зберігатися непорушені ділянки шару, які належало дослідити далі.[1]
Камені, з яких отримували заготовки
У колекції було шість нуклеусів і чотири пренуклеуси. Нуклеус — це камінь, із якого послідовно сколювали заготовки; пренуклеус позначає підготовчу стадію такої обробки. Серед описаних нуклеусів були підциліндричні й торцеві форми. Їхній вигляд, за визначенням автора, свідчив про переважання паралельної пізньопалеолітичної техніки у поздовжньому варіанті.[2]
Цей висновок стосується способу отримання сколів. Він не встановлює сам собою ні віку кожного предмета, ні культурної належності всієї стоянки. У публікації нуклеуси показано окремо від знарядь: дослідник розрізняв камені, з яких виготовляли заготовки, і предмети, що зазнали подальшої обробки.[2]
Сімнадцять знарядь і різна сировина
До знарядь праці автор зарахував 17 предметів. Він перелічив прості пласкі кінцеві скребачки, плаский різець, ретушовані пластини та пластини з ретушшю, невелику пластинку з ретушшю, виїмчасте знаряддя й уламок двобічної форми. Ретуш — це додаткова обробка краю дрібними сколами. За таким переліком можна побачити різноманітність форм, проте звіт не відновлює конкретних робочих операцій для кожного виробу.[2]
Переважали кварцит і кремінь; прозорий обсидіан використовували рідше. Окремо описано уламок ребристої пластини з андезиту. За ступенем вивітрювання автор порівняв його з андезитовими виробами одного з шарів Королева 1. Це було порівняння стану поверхні каменю, а не встановлений шлях перенесення речі між двома стоянками.[3]
Чому колекція не отримала остаточної назви культури
Чотири знахідки з патинованого обсидіану, серед них характерний відщеп, спонукали Усика припустити наявність також середньопалеолітичного, мустьєрського шару. Для порівняння він залучив матеріал Малого Раковця 4. Отже, вже перше повідомлення залишало відкритою можливість різночасових знахідок у Сокирниці 1.[3]
Щодо основної колекції автор прямо визнав недостатність типологічних даних для остаточного культурного визначення. Він очікував, що подальші дослідження допоможуть розрізнити місцеві пізньопалеолітичні комплекси та зіставити їх із берегівськими матеріалами. У звіті 2000 року це дослідницька перспектива, а не завершена класифікація.[2]
Інший приклад того, як археологи зіставляють готові вироби, заготовки й відходи обробки, описано у статті про можливу майстерню стрілочника в Ходосівці-Діброві. Це пам’ятка бронзової доби: порівняння стосується способу дослідження кам’яних колекцій, а не спорідненості двох культур.