Дерев’яна оселя поруч із мурованим замком
Культурний шар XIV століття зберіг органічні рештки наземного будинку з двома приміщеннями. Для дерев’яної споруди це особливо цінний матеріал: археологи отримали частини самої конструкції, придатні для дослідження. Терський опублікував план уцілілої основи та малюнки кераміки з долівки.[2]
Висотний рівень підлоги будинку збігався з рівнем входу до нижнього поверху Стирової вежі. Ще один зв’язок містився під дерев’яною долівкою. Її підготували кам’яним вимощенням поверх перезволоженого шару. За визначенням дослідника, для цього використали відходи того самого каменю, з якого будували замковий цоколь. Поєднання цих спостережень дозволило йому вважати будинок сучасником початкового мурованого будівництва.[2]
Що означає дата соснової балки
Спил із соснової балки дослідив професор Львівського лісотехнічного інституту В. Г. Коліщук. Дендрохронологія визначає вік деревини за послідовністю річних кілець. У монографії результат подано як 1332 ± 10 років. Отже, джерело дає інтервал, а не один безсумнівний рік будівництва оселі.[2]
Датованим зразком була деревина будинку. Висновок про замковий цоколь Терський зробив уже через її зв’язок із рівнями та матеріалами сусідніх конструкцій. Саме так у його реконструкції з’явилися 1330–1340 роки як початок кам’яного будівництва. Ця дата не означає одночасного завершення всіх мурів і веж.[1][2]
Замок будували і змінювали протягом століть
Письмове свідчення також описує тривале будівництво. За переказаними в монографії повідомленнями місцевої знаті люстраторам 1545 року, основні роботи припадали на правління Любарта, а завершення — на часи Вітовта та Свидригайла. Це пізніша розповідь про минуле замку, яку дослідник зіставляв з археологічними даними.[1]
Окремі частини фортеці змінювалися й надалі. В’їзна вежа спершу мала три яруси, потім стала п’ятиярусною. За спостереженнями над фундаментами, ділянку оборонного муру з боку Окольного замку завершили в камені та цеглі лише в XVI столітті. Історія будівництва тому складається з окремих етапів, кожен із власними свідченнями.[1][3]
Що залишилося від життя оселі
Заповнення дерев’яного будинку містило й побутові речі. Серед них Терський виділив уламок причорноморської амфори з частиною видряпаного слов’янського напису. Пізніше будівельні рештки перекрив шар гною. Дослідник пов’язував його з господарським використанням ділянки наприкінці XIV–XV століть і припускав, що так могли також вирівнювати поверхню.[2]
Будинок допоміг поєднати історію повсякденного життя з історією фортеці. Інший приклад того, як дати знахідок змінюють розуміння давнього міста, — пошуки дитинця літописної Пересопниці.
