Що було під дорогою
Під час упорядкування центральної частини Глухова замінювали труби водогону. Траншею мали прокласти по старій трасі комунікації, але вона перерізала й непорушені культурні шари. На глибині близько двох метрів дослідник зафіксував нашарування XII–XIII століть із гончарною керамікою, уламком візантійської амфори та фрагментами скляних браслетів.[1]
В одному місці було скупчення плінфи — давньої пласкої цегли — та каменю з червонуватою плямою випаленої глини посередині. Коваленко припустив, що це залишки печі. Давня споруда опинилася під проїзною частиною пізнішої вулиці: таке розташування стало для автора свідченням зміни міського планування.[1][2]
Жердини та дубові колоди
Дерев’яний настил залягав вище, на глибині 1,35–1,40 метра від тодішньої поверхні. Його пов’язано з дорогою приблизно XVII — початку XVIII століття. За спостереженням автора, на цьому етапі вулиця вже мала той самий напрямок, що й під час дослідження 2004 року.[2]
Соснові та березові жердини мали діаметр 5–7 сантиметрів. Їх уклали кількома шарами, чергуючи поздовжній і поперечний напрямки. Подекуди траплялися дубові колоди завтовшки 15–20 сантиметрів і завдовжки близько трьох метрів. Тому дослідник вважав збережені жердини, ймовірно, лише частиною дорожньої конструкції.[2]
Коваленко запропонував пояснення нерівномірній збереженості деревини: масивні дубові колоди могли розібрати для повторного використання, коли настил утратив потребу, а тонші жердини засипати землею. Це гіпотеза автора; самого розбирання археологи не спостерігали.[2]
Земля, камінь і асфальт
Вище від дерев’яного покриття лежала тридцятисантиметрова підсипка чорнозему. Далі йшли 10–15 сантиметрів будівельного сміття з битою цеглою та вапняним розчином, ще один шар чорнозему і пів метра піску. На піску знаходилася кам’яна бруківка, яку згодом замостили асфальтом.[2]
Цей розріз показує порядок змін, але звіт не дає окремої календарної дати кожній підсипці та заміні покриття. Найвиразніше тут прочитується сама будова міської дороги: деревина, насипані шари, камінь і асфальт. Польові спостереження належать до 2004 року; збірник із повідомленням вийшов 2006 року.[1][2]