Кімнати, подвір’я та провулок
Обидва будинки дослідники віднесли до XIII–XIV століть, до третього будівельного періоду золотоординського часу. Їхні рештки були перекриті гласисом середньовічної фортеці — зовнішнім оборонним насипом. Автори описали не поодинокі стіни, а комплекс двох сусідніх садиб.[2]
Дім № 7 складався з двох приміщень і подвір’я. У польовій нумерації кімнати отримали номери 622 та 634, а двір — 631. Від дому № 8 відкрили два збережені приміщення. Між будинками проходив провулок, який відділяв одну садибу від іншої.[2]
Глина, лави та опори даху
Стіни приміщень вкривала товста жовтоглиниста обмазка. Уздовж стін простежувалися невисокі лави. Ці деталі доповнюють план будівель: дослідження зафіксувало не тільки поділ на кімнати, а й елементи їхнього внутрішнього облаштування.[2]
Дах спирався на стовпи, розташовані як біля стін, так і посередині приміщень. Такий опис дозволяє уявити кімнату з внутрішніми опорами. Форму самого даху чи його покрівельний матеріал у цьому фрагменті звіту не визначено.[2]
Печі всередині та надворі
Опалювальні й кухонні споруди знаходили як усередині будинків, так і поза ними. Автори перелічують тандири та побутові печі. Одні печі були кам’яними з глинобитною верхньою частиною, інші — цегляними. Отже, місця використання вогню не обмежувалися кімнатами.[2]
Цей перелік стосується дослідженого житлового комплексу загалом. Коротке повідомлення не дає розподілу всіх печей між будинками № 7 і № 8. З нього можна дізнатися про матеріали конструкцій та різні місця їхнього розташування, але не відновити повний набір обладнання кожної садиби.[2]
Знахідки потребують своїх дат
Під час робіт збирали матеріали різних епох. У звіті названо місцеву полив’яну кераміку XIII–XIV століть, посуд молдавського походження XV століття, вироби візантійського кола та кераміку з інших виробничих осередків. Траплялися металеві речі, монети й скло. Тому всю колекцію з ділянки не слід сприймати як одночасний посуд двох осель.[2]
Самі будинки важливі передусім поєднанням збережених ознак: кімнат, дворів, лав, опор і печей. Вони розкривають устрій житла середньовічного Білгорода, тоді як різночасні речі допомагають побачити тривалішу історію забудованої ділянки.[1][2]