Стіни, що змінили призначення
У публікації будинок позначений римською цифрою VIII. Автори віднесли його до пізньоелліністичного часу й зазначили, що він був вбудований у кут оборонних стін уже після того, як вони перестали виконувати свою первісну функцію. Отже, житло використовувало давнішу будівельну основу.[2]
Досліджений комплекс включав три суміжні підвальні приміщення — № 330, 674 та 723, а також рештки наземних кімнат і внутрішнього двору. Підвали розташовувалися вздовж внутрішнього фасаду ще однієї оборонної стіни. На фотографії в статті окремо показано підвал № 674.[2][3]
Підвали засипали, житло перебудували
Дослідники припускали, що спочатку підвальні приміщення могли входити до системи укріплень IV століття до нашої ери. Ця найдавніша функція сформульована у звіті як можливість. Її не варто змішувати з пізнішим житловим використанням, яке автори описують окремо.[2]
У III–II століттях до нашої ери підвали включили до складу житлового будинку. Згодом їх засипали, а поверх облаштували наземні житлові приміщення II століття до нашої ери. Тому три виявлені підвали й пізніші кімнати над ними відображають різні етапи будівництва.[2]
Для історії цього дому суттєва саме послідовність: давні стіни, використання заглиблених приміщень у житловій споруді, їхнє засипання та нова забудова вище. Розкопки показали, як уже збудовані конструкції ставали основою наступних змін у місті.[2]
Які знахідки допомогли з датуванням
У заповненні приміщень траплялися речі, на які автори спиралися, визначаючи час комплексів. Серед них названо «мегарські» чаші та клейма родоських амфор кінця III–II століть до нашої ери. Для II століття до нашої ери згадано також буролакові посудини.[2]
Кераміка тут допомагає датувати заповнення й етапи забудови. Сам перелік не встановлює точного року спорудження кожної стіни. Разом із взаємним розташуванням конструкцій він підтримує картину послідовних перебудов елліністичного дому.[2]