Як давня забудова пережила пізніші підвали

Археологи зафіксували складну картину збереження. Фундаменти й підвали XIX–XX століть знищили частину давніх нашарувань, а подекуди пошкодження сягали природного ґрунту. Проте на інших ділянках нижній культурний шар та заглиблені об’єкти збереглися добре.⁠[1]

У розкопі розрізняли нижній шар із матеріалами X–XII століть і верхній зі знахідками XVI–XVIII століть. Загалом автори описали п’ятнадцять різночасових об’єктів. Тому знайдені поруч речі не обов’язково належали одному будинку чи одному поколінню мешканців: їхній зв’язок визначали за шарами та взаємним розташуванням заглиблень.⁠[1]⁠[3]

Будівля з великою піччю

Одна з ранніх споруд, позначена дослідниками як будівля № 10, мала прямокутне заглиблення приблизно 2,3 на 3,25 метра та рівну втрамбовану долівку. Біля її стіни була велика нішоподібна піч. Від неї зберігся округлий черінь — поверхня, на якій підтримували вогонь, — розмірами близько 1,4 на 1,6 метра.⁠[3]

Основу череня вимостили каменем і вкрили тонким шаром глини. В іншому черені використали уламки гончарного посуду. Серед них автори виділили фрагменти імпортної посудини з вертикальним лощенням і порівняли її з продукцією Нижнього Подунав’я. Це археологічна аналогія, яка допомагає зрозуміти походження виробу; вона не є свідченням конкретної подорожі чи купецького шляху.⁠[3]⁠[4]

Житло, що змінило попередню споруду

Частину будівлі № 10 пошкодив котлован пізнішого житла № 5. Такий перетин є безпосередньою ознакою послідовності: одне заглиблення існувало раніше за інше. Житло № 5 мало розміри близько 3,5 на 3,3 метра. Ями від стовпів у кутах і посередині стін дозволили авторам визначити каркасно-стовпову конструкцію.⁠[3]⁠[4]

Піч цього житла вирізали в природному суглинку за межами основного котловану. Вона мала невеликий чотирикутний черінь і напівсферичне склепіння. У заповненні житла знайдено уламки горщиків, фрагменти залізних ножів, дужку від відра та оленячий ріг. Частину кераміки з долівки й нижнього заповнення автори датували кінцем X — серединою XI століття.⁠[4]

Що було після покинутого будинку

Пізніше котлован житла прорізала господарська яма. А над його заповненням археологи дослідили ще одне вогнище, біля якого залягала кераміка кінця XI–XII століть. Так на невеликій площі вдалося побачити кілька послідовних способів використання того самого місця.⁠[4]

У підсумку дослідники виділили для об’єктів княжої доби три періоди: другу половину X століття, першу половину — середину XI століття та кінець XI — першу половину XII століття. Зіставивши ці результати із замковими розкопками й іншими спостереженнями, вони зробили висновок про велике поселення в центральній частині Дубна вже у X–XI століттях. Окремий розкоп показує деталі його життя, але не відтворює повного плану міста.⁠[2]

Наступні століття змінили характер цього осередку. Про пізнішу резиденцію читайте у статті «Дубенський замок: одна назва, дві історії будівництва», а про побут замкових мешканців — у матеріалі «Посуд, кахлі й вікна замку Острозьких».