Зал під цегляним склепінням

Центральне приміщення мало розміри 4,5 × 4,5 метра. Його вкривало склепіння, яке на час розкопок частково зберігалося. Висота від підлоги до решток склепіння становила 4,7 метра. У залі також уціліли частини трьох ніш, обкладених вапняком.⁠[1]

Склепіння було складене з червоної цегли, стіни — з цегли та вапняку. Зсередини приміщення потинькували. За такими спостереженнями звіт дає уявлення про будівельні матеріали й оформлення дослідженої частини лазні, не потребуючи відтворення всього комплексу.⁠[1]

Світло крізь склепіння

На підлозі та в заповненні приміщення знайшли багато уламків круглого віконного скла. Автори назвали діаметри таких віконниць: від 14 до 32 сантиметрів. Вони пов’язали знахідки з освітленням лазні крізь вікна у склепінні.⁠[1]

Ці скляні фрагменти допомагають зрозуміти верхню частину споруди, яка збереглася лише частково. Вони належали до віконного заповнення, а не до посуду для води. Кількість вікон або точну схему їхнього розміщення повідомлення не подає.⁠[1]

Тепле повітря під підлогою

Частина підлоги просіла в порожнини, призначені для проходження гарячого повітря. Дослідники пояснили, що через них підігрівали підлогу й приміщення загалом. Ця особливість допомогла розпізнати систему обігріву за залишками конструкцій.⁠[1]

У звіті про сезон 1999 року приміщення котельні ще визначали як можливе. Під час робіт 2000 року дослідники вже уточнили його місце разом із басейном для води, простежили водопостачання, циркуляцію теплого повітря та каналізацію. Послідовність повідомлень показує, як попереднє припущення перевіряли наступним сезоном.⁠[1]⁠[2]

Кераміка різних виробничих осередків

У 1999 році в комплексі лазні виявили понад 400 речових знахідок. Переважали полив’яна кераміка та фаянсовий посуд; серед визначених осередків виробництва автори назвали Ізник і Кютах’ю. Основну масу кераміки вони датували XV–XVIII століттями, зазначивши й давніші матеріали.⁠[1]

Повідомлення про сезон 2000 року перелічує понад 1300 речей: будівельні деталі, побутові предмети, монети та кераміку XIV–XVIII століть. Окрім місцевих полив’яних виробів і фаянсу з турецьких центрів, тут згадано китайську порцеляну. Цей широкий діапазон характеризує зібрані матеріали; його не слід перетворювати на точні дати спорудження й роботи лазні.⁠[2]