Що досліджували у 2005 році
Роботи охопили розкоп на місці східного флігеля садиби площею близько тисячі квадратних метрів та п’ять траншей під інженерні комунікації. Автори описали культурний шар завтовшки від пів метра до метра, який містив матеріали від раннього залізного віку до XVIII століття.[1]
Цей широкий діапазон стосується всього виявленого шару. Він не означає, що кожне житло існувало протягом усіх названих епох. Дату XII — середина XIII століття дослідники подали саме для трьох жител і групи господарських споруд.[1]
Три різні види повсякденних речей
Жорна вирізнялися матеріалом: їх виготовили з вулканічного туфу. Порода зазначена безпосередньо у звіті, однак місце її видобування та шлях потрапляння виробу до Батурина тут не визначено. Ця знахідка дає конкретну деталь матеріального побуту, не готову відповідь про торговельні зв’язки.[1]
Прикраси представлені уламками скляних браслетів, а кістяні вироби — гребінцем. Дослідники згадали й інші побутові речі, проте не навели в цьому короткому повідомленні їхнього повного переліку. Так само текст не розподіляє кожну з названих знахідок між трьома житлами, тому відновити за ним набір речей окремої оселі неможливо.[1]
Глинобитні печі залишаються важливою рисою самих будівель. У звіті вони названі при описі жител; детальних планів цих осель або розмірів їхніх печей стаття не містить. Відомості про конструкцію та речові знахідки доповнюють одна одну, але мають різну повноту.[1]
Різні часи однієї ділянки
Окремо автори повідомили про до півсотні господарських ям. Вони належали до різних періодів: юхнівської, київської та роменської культур, XII–XIII і XVII–XVIII століть. Це не п’ятдесят ям при трьох середньовічних житлах, а сукупність різночасних об’єктів.[1]
Таким чином, розкопки пізнішої садиби відкрили кілька етапів використання цієї території. Середньовічні житла з печами та повсякденні речі становлять один із них. Звіт про розкопки 2005 року дозволяє побачити цю давнішу історію Батурина, зберігаючи окремі дати для споруд, ям і культурного шару.[1]