Сліди споруди під попелищем

Автори позначили зольник як приміщення № 3. Він примикав до іншого дослідженого житла. Те, що попелисте заповнення зайняло старий будівельний котлован, вони визначили за характерними розрізами в стінках розкопу. Там було видно й суглинок, який давні будівничі переміщували вниз по схилу під час земляних робіт.⁠[1]

Пізніше це заглиблення накопичило значну кількість матеріалу, переважно кісток тварин. Отже, котлован і його зольне заповнення не слід вважати одним будівельним етапом: споруда вже була покинута, коли її простір пристосували до нового використання.⁠[1]

Кістки лежали нерівномірно

В одному місці дослідники знайшли щільне скупчення майже самих ребер і хребців. Воно утворювало лінзу — окремий прошарок діаметром понад метр і завтовшки близько 20 сантиметрів. Кістки були сильно подрібнені. Для чого їх так розбили, автори не встановили.⁠[1]

В іншій частині котловану лежали кістки ноги свійського бика. На підлозі без чіткого порядку траплялося невелике каміння. Ці спостереження зберігають відмінності всередині зольника: одні рештки зосереджувалися компактно, інші були розкидані.⁠[1]

Що приховувала підлога

У межах зольника відкрили дві неглибокі господарські ями. Одна була грушоподібною, розмірами 1,1 × 0,7 метра й завглибшки 20 сантиметрів; у її заповненні були каміння, поодинокі уламки кераміки та кісток. Інша мала округлу форму, діаметр 85–⁠90 сантиметрів і збереглася приблизно на 15 сантиметрів углиб.⁠[1]

Окремо зафіксували невелику стовпову ямку. У ній містилися вертикально поставлений плаский уламок граніту та велика скалка трубчастої кістки бика. Автори порівняли цю ямку зі слідами стовпів у сусідньому житлі. Це деталь давньої конструкції, яку зольне заповнення не стерло.⁠[1]

Схожі ями мали різне заповнення

Поруч зі зольником дослідили ще дві господарські ями. В одній заповнення та нечисленні матеріали відрізнялися від зольника. Інша містила попелясто-сірий пилуватий ґрунт, чотири уламки посуду та 184 кістки. Частина кісток належала одному молодому бикові й траплялася на різних рівнях.⁠[1]

Саме форма заглиблень, характер ґрунту й розміщення речей дозволили описати ці об’єкти окремо. Публікація 2008 року подає спостереження польових сезонів 2006–⁠2007 років; вона не визначає точну тривалість накопичення кожного заповнення.⁠[1]