Вертикально поставлений граніт
Комплекс досліджували в центральній частині поселення сабатинівської культури доби пізньої бронзи. До попереднього розкопу додали 756 квадратних метрів. Це площа дослідженої ділянки, а не розмір окремого будинку чи всього поселення.[1]
Основне приміщення мало майже прямокутну форму. Його зовнішні розміри становили 13,5 метра завдовжки та 8,5–9 метрів завширшки. В основі стін стояли вертикально добре підігнані масивні гранітні брили. Для однієї поперечної стіни каміння уклали у два ряди з незаповненим проміжком; основи решти стін були однорядними.[1]
Вище від кам’яної основи стіни були глинобитними або зробленими з іншого сирцевого матеріалу. Дослідники описали й внутрішнє облицювання: воно сповзло на підлогу, утворивши завали невеликого каміння. Тож кам’яні залишки належали різним частинам будівлі — її основі та оздобленню стін.[1]
Напівкругле приміщення поруч
Згодом до головного приміщення добудували споруду напівкруглої форми, близько 7,5 метра завширшки. Основи всіх її стін складалися з двох рядів необроблених гранітних каменів середнього розміру. За проміжком між рядами автори визначили, що стіна мала понад метр завтовшки.[1]
Дослідники простежили вісім метрів довжини прибудови, але її продовження лишилося за межами розкопу. Ці вісім метрів не є повною встановленою довжиною споруди. Під однією зі стін збереглася глинобитна обпалена підлога завтовшки 5–10 сантиметрів.[1]
Як відновлювали вигляд стін
Навколо кам’яних основ прибудови майже не було кам’яних завалів. Це привело авторів до висновку, що її стіни над основою зробили з іншого матеріалу. Вони запропонували глину або мул, сформовані в сирцеву цеглу чи вальки. Це пояснення будови стін за збереженими слідами; верхня частина споруди не вціліла.[1]
Звіт показує послідовність будівництва: основне приміщення існувало раніше за напівкруглу прибудову. Окремих календарних дат для цих двох етапів автори тут не подають. Польові роботи відбувалися 2005 року, а їхній опис вийшов 2006-го.[1]