Двадцять чотири сліди дерев’яних опор

У звіті споруда позначена як житло № 7. Археологи назвали її напівземлянкою: частина будинку була заглиблена в ґрунт. Котлован мав прямокутну форму, його стіни були завдовжки приблизно 3,6 та 4,5 метра. Уздовж стін простежили невисокий земляний уступ, а на відносно рівній долівці — круглі й овальні ямки від стовпів.⁠[1]

Ямки відрізнялися розміром: їхній діаметр становив від 7 до 32 сантиметрів. Найпотужніші опори стояли в кутах і вздовж стін. Саме їхнє розташування дало дослідникам підстави визначити конструкцію житла як каркасно-стовпову. Уціліли сліди дерев’яного каркаса в землі, за якими можна судити про спосіб будівництва.⁠[1]

Піч частково вирізали в природному ґрунті

Один із кутів займала велика піч. Її нижню частину, заввишки близько 90 сантиметрів, вирізали в природному суглинку; вище стінки виклали зі світло-жовтої глини, принесеної з іншого місця. Так в одній конструкції поєднали залишену частину ґрунту та доданий будівельний матеріал.⁠[1]

Черінь — поверхня, на якій розкладали паливо, — мав видовжено-овальну форму й розміри близько 0,8 на 1,8 метра. Він лежав на 2–⁠5 сантиметрів нижче долівки. У плані сама піч розширювалася від отвору вглиб; автори умовно порівняли її форму з трапецією.⁠[1]

Вогнище та кілочки всередині оселі

Поблизу центрального стовпа знайшли ще вісім невеликих ямок від кілочків, розміщених дугою. Дослідники пов’язали їх із внутрішнім облаштуванням житла. Окремо простежили маленьке округле вогнище, заглиблене в долівку: приблизно 30 сантиметрів у діаметрі та 20 сантиметрів завглибшки.⁠[1]

Поряд із вогнищем була ямка з відбитками двох кілків. Автори припустили, що це могла бути основа пристрою для освітлення. Це тлумачення слідів у ґрунті: сам освітлювальний пристрій у повідомленні не описаний як збережена знахідка.⁠[1]

Нові будинки на місці давніших

Житло належало до пізнього етапу роменської культури. На дослідженій частині посаду археологи зафіксували чотири випадки, коли давніші роменські житлові комплекси перекривали споруди давньоруського часу — XI та XII–XIII століть. Це показує повторне використання забудованого простору; саме по собі таке перекриття не встановлює, чи мешкала тут одна родина впродовж кількох поколінь.⁠[1]

Схожі питання про дерев’яні опори й печі виникають і під час вивчення жител середньовічної Пересопниці. Порівнювати такі будинки корисно за окремими конструктивними ознаками: формою заглиблення, слідами стовпів і способом спорудження печі.