Шершава поверхня і лисковані боки

У матеріалах наземних жител дослідниця розрізнила посуд, зроблений на крузі, та ліплений від руки. Серед гончарних виробів були дві виразні групи за обробкою поверхні: шершава кераміка, переважно опуклобокі горщики, і виглянсована — здебільшого миски та глеки. Співвідношення цих груп відрізнялося між окремими житлами.⁠[1]

На таблиці знахідок видно різні способи оздоблення: смуги на шийках і боках, перехресні лінії, що утворюють ромбічну сітку. Поряд наведені грубіші уламки ліпних посудин. Малюнки дозволяють зіставити не тільки контур горщика, а й характер його поверхні.⁠[3]

Домішки в глині та складений край

Горщики, пов’язані переважно з наземними будівлями, Махно описувала як сірі, шершаві, з домішкою великих кварцових зерен. Їхні стінки мали товщину 0,5–⁠1 сантиметр. У горщиках із трьох заглиблених жител вона відзначила пісок у глині, жовтувато-коричневий або коричнево-сірий колір і значно тонші стінки — 0,25–⁠0,35 сантиметра.⁠[2]

Особливу увагу дослідниця приділила вінцям — верхньому краю посудини. В одному варіанті гончар одразу надавав краю потрібної форми. В іншому спочатку загинав потоншений край усередину або назовні, а потім формував його остаточно. Для горщиків із заглиблених жител вона описала край, загнутий усередину й частково приклеєний до стінки.⁠[2]

На плоских денцях цих горщиків траплялися клейма та відбитки полови. Звіт не називає конкретних майстерень, яким належали клейма. Проте самі сліди додають до форми посудини подробиці її виготовлення: частину історії речі зберігає навіть нижня поверхня, якої під час користування майже не видно.⁠[2]

Прясла, гребінець і точильця

Керамікою колекція не обмежувалася. Махно перелічила глиняні біконічні прясла, круглі плескуваті та пірамідальні грузила, уламок двобічного гребінця, кістяні спиці й знаряддя з ребра бика, яке визначила як лощило. Були також залізні ножі, цвяхи, серп, сланцеві точильця, бронзові браслет і перстень.⁠[4]

Цей перелік охоплює знахідки поселення загалом і не описує набір речей однієї оселі. Саме зіставлення предмета з місцем у розкопі дозволяє перейти від загальної колекції до історії конкретного будинку. Як на Осові розрізнили кілька поколінь забудови, розповідає стаття про житла й печі поселення.⁠[1]⁠[4]