Передача 1926 року
На початку 1926 року до Всенародної бібліотеки України надійшла звістка про старі книги XVIII–XIX століть у бібліотеці згурівського цукрозаводу. Установа відрядила представника для їх отримання. За дослідженням Мяскової, 8 липня оформили акт передачі 770 книг зі Згурівки.[1][2]
Це число стосується конкретної передачі. Воно не означає повного обсягу давньої маєткової бібліотеки: в обігу були інші оцінки, що описували її в різний час. Найпевніша ланка цієї історії — зафіксоване надходження до бібліотечної установи та книги, які дослідниця змогла там упізнати.[1][2]
Як упізнають колишнього власника
На примірниках збереглися екслібриси — книжкові знаки, що вказують на власника. Частина має гербове зображення та ім’я Олександра Кочубея, частина — подібний знак з ім’ям Аркадія. Є й прямокутний штамп, який прямо називає бібліотеку згурівською. Такі позначки допомагають установити належність конкретної книги.[1][2]
Повний шлях зібрання до Згурівки дослідниця відтворює обережніше. Вона припускає перехід бібліотеки Олександра до Аркадія, але оновлений довідник наводить також інші відомості про спадкування майна. Власницький знак дає тверду підказку щодо примірника; він не замінює документів про кожне переміщення всієї бібліотеки.[1][2]
Що описано в збереженій колекції
Довідник 2024 року вказує для окремого фонду 736 одиниць зберігання та хронологічні межі видань 1712–1893 років. У ньому представлені історичні й військово-політичні праці, словники, філософія та художня література. Названо, зокрема, твори Гізо, Сісмонді й Маколея, а також зібрання творів класичних авторів.[2]
Частину стародруків, рідкісних книжок і газет у 1920-х роках розподілили між спеціалізованими фондами. Тому 736 одиниць не можна просто відняти від колишніх 770 і назвати різницю втратами. Опис окремо згадує ще одинадцять книг, знайдених в іншому відділі НБУВ. Згурівська історія продовжується в кількох бібліотечних зібраннях.[2]
