Дві бочки борошна у Мануїла
У записі за 5 травня 1594 року Лясота назвав «Chodbiekow» сільцем із млином і зазначив, що снідав у Мануїла, вірменина з Києва. Наступного дня він знову згадав цей населений пункт на Стугні та сніданок у того самого господаря. У Мануїла мандрівник купив дві бочки борошна й два мішки крупи. Дні та кількість закупленого наведено у самому щоденнику; «крупа» — назва продукту в пізнішому переказі Похилевича.[2][3]
Запис показує конкретну закупівлю харчів у названої людини. Ціни, ваги бочок і мішків Лясота тут не подав, тому переводити їх у сучасні кілограми немає підстав. Не встановлює цей епізод і річного обсягу торгівлі: ми бачимо окрему покупку, а не рахунок млинового господарства.[2]
Як щоденниковий запис пов’язали з Хамбиковом
Похилевич у книзі 1887 року навів цю розповідь саме в гаслі «Хамбиковъ». Так він пов’язав щоденникову назву «Chodbiekow» з описуваним селом. Це ототожнення дослідника XIX століття: Лясота не міг уживати пізнішої назви Заріччя.[2][3]
У Похилевича Мануїл уже прямо названий власником млина. У щоденниковому абзаці окремо зазначені сільце з млином, сніданок у Мануїла та купівля в нього харчів. Тому відомість про власність варто залишати з посиланням на Похилевича, а не видавати за дослівне твердження мандрівника.[2][3]
Млин і став за 500 рублів на рік
За описом 1864 року, у Хамбикові Києво-Флорівському монастирю належали млин на Стугні та рибний став. Їх орендували за 500 рублів на рік. Сума стосується обох названих об’єктів разом; джерело не розділяє її на плату за помел і за рибальство та не називає орендаря.[4]
Видання 1887 року знову зафіксувало млин і став за монастирем, хоча саме село, за Похилевичем, належало йому до відібрання маєтків. Отже, автор розрізняв колишнє володіння селом і збережені господарські об’єкти. Порівняння з Лясотою показує давність млинової теми в місцевих джерелах, але не доводить безперервної роботи або тотожності споруд XVI та XIX століть.[3][4]
