Зйомка вздовж паралельних ліній
Дослідники працювали магнітним градієнтометром МНД-3. Ділянку перетнули профілями з півночі на південь через два метри; там, де з’являвся сигнал, відстань зменшували до одного метра. Лінії позначали мірною немагнітною стрічкою, а найцікавіші покази записували на фотоплівку.[1]
Загалом зйомка охопила смугу 50×200 метрів. Так у звіті окреслено обстежену ділянку, а не розміри всього давнього поселення. Сигнали допомогли вибрати місця перевірки під поверхнею ґрунту.
Що підтвердили шурфи
Перевірка перших двох аномалій відкрила трипільські площадки: одну на глибині близько 40 сантиметрів, другу — 45–50 сантиметрів. Шар їхніх решток становив переважно 10–15 сантиметрів, місцями до 20. За оцінкою авторів, краї аномалій збігалися з краями площадок у межах приблизно одного метра.[1]
Це зіставлення показало практичний результат методу: вимірювання дали припущення, а шурфи дозволили перевірити, який саме матеріал спричинив сигнал. Виявлені дві площадки не визначають загальної кількості будівель поселення.
Третій сигнал мав інше пояснення
Для третьої аномалії спочатку бракувало надійної аналогії. Під час перевірки тут виявили рештки зруйнованого підвалу землянки завглибшки близько 90 сантиметрів, у заповненні якого була давньоруська кераміка. Отже, три виразні сигнали не означали трьох трипільських жител.[1]
Публікація прив’язує роботи до плато біля городища, проте не подає плану всієї ділянки із сучасними орієнтирами. Тому місце зйомки ще потребує окремого встановлення; сам факт сусідства не дає підстав переносити ці площадки всередину укріпленого мису.