Трипільські плитки й кераміка різних часів
Пам’ятку відкрили 1960 року, коли тут знайшли ліпну кераміку. Під час розвідувально-рятувальних робіт В. К. Гончарова у 1963–1964 роках зафіксували матеріали трьох епох: трипільської, зарубинецької та давньоруської. Раніші знахідки тяжіли до берегової частини плато, а давньоруські поширювалися також углиб нього.[1]
Під час спорудження одноповерхового житлового будинку технікуму на глибині 0,6 метра виявили залишки трипільського житла, складені з глиняних плиток. Трипільську кераміку знайшли й у траншеї; там само трапилися зарубинецькі черепки. Ці матеріали свідчать про різні епізоди заселення, проте самі по собі не доводять безперервного життя на плато між ними.[1]
Житла у зрізі дороги та траншеї
У 1963 році у зрізі дороги-спуску до колишнього монастиря виявили залишки спалених дерев’яних будівель. Серед них дослідили два житла XI–XII століть. Наступного року водопровідна траншея пройшла вздовж вулиці через поселення.[1]
На її 200-метровому відрізку, на глибині 0,8–1,5 метра, зафіксували давньоруську кераміку, рештки восьми жител і п’ять господарських ям. У житлах були скляні браслети, залізні предмети та кістки тварин. Це результати спостережень у вузькій траншеї: довжина такого розрізу не означає суцільного розкопування всієї ділянки.[1]
Каталог описує виявлені житла як спалені. Але він не встановлює причини пожежі та не пов’язує всі сліди вогню з однією точно датованою подією. Найвиразніше цей короткий опис показує інше: під пізнішою забудовою Монастирка зберігалися свідчення різних епізодів давнього заселення, які вдалося помітити завдяки рятувальним дослідженням.[1]