Поселення над балкою
Каталог В. Петрашенко й В. Козюби описує Хомине на краю плато у верхів’ї балки, яка йде до Дніпра західніше Іван-Гори. Автори наводять розміри 200×220 метрів та відносять поселення до етапу СІ трипільської культури. Хомине, Іван-Гора й Монастирок у цьому каталозі мають різні номери: це окремі пам’ятки, навіть коли їхні назви зустрічаються поруч в описі міста.[3]
Рік відкриття джерела подають неоднаково. Каталог 1999 року називає 1991 рік, а стаття Михайла Відейка 2004 року — 1992-й. Натомість дослідження розкопками Відейко прямо датує 1994 роком. Зберігаючи цю відмінність, можна не змішувати відкриття пам’ятки з наступним етапом її вивчення.[1][3]
Що відкрили розкопки
Відейко повідомляє про два наземні житла та господарську яму. Одне житло збереглося як прямокутний завал обпаленої глиняної обмазки 6×14 метрів. На її уламках були відбитки дерева. Під завалом дослідники знайшли глиняний черінь відкритого вогнища, розвали посудин, зернотерки й кістки тварин.[1]
Автор реконструював досліджені будинки одноповерховими, з горищним перекриттям, обмазаним глиною. Опис розкопок дозволяє говорити про конструкцію та внутрішнє обладнання цих споруд. Для уявлення про забудову всього селища потрібні були інші дані.[1]
Коло жител та господарські об’єкти
Валерій Дудкін описав близько 140 магнітних аномалій. Двадцять із них він інтерпретував як залишки наземних глинобитних жител, близько 120 — як господарські споруди та ями. За його висновком, житла утворювали коло, а між сусідніми будинками було 10–25 метрів; поруч групувалися господарські об’єкти.[2]
Деякі невеликі сигнали Дудкін пов’язував зі слідами боїв 1943 року, посилаючись на залишки мін і снарядів, знайдені на полі та під час розкопок. Тому загальну кількість аномалій не можна безпосередньо перетворювати на кількість трипільських будівель. Магнітний план показує інтерпретацію підземних об’єктів, тоді як розкопки дають докладні свідчення про конкретні досліджені споруди.[2]