Від річки до музейного опису
Обидві сокири знайшли 2010 року, а до музейних фондів передали 2014-го. У публікації 2018 року Михайло Сиволап, Артем Борисов та Олександр Марченко описали їх разом з іншими середньовічними сокирами. Деснянські предмети становлять окрему пару в цьому дослідженні.[1]
Обставини давньої втрати залишилися невідомими. Автори припускали зв’язок із поселенням або випадкову втрату під час руху річкою. Це можливі пояснення, а не встановлена історія двох речей чи доказ їхньої одночасної загибелі.[1]
Деревина всередині заліза
Перша сокира має вузьке опущене лезо. У круглому отворі для руків’я збереглися відбитки деревини, а на задній частині — сліди відламаного виступу. Автори віднесли її до теслярських інструментів і запропонували датування X — початком XI століття.[1]
У другої сокири лезо трохи асиметричне, з виступом униз. В отворі також помітні сліди деревини, а по ковальському шву є щілина. Публікатори вважали її інструментом теслі, проте датували пізніше: XII — початком XIII століття.[1]
Чому дата стала предметом суперечки
У 2020 році В. Баранов і В. Івакін згадали другу деснянську сокиру як ще один рідкісний для Південної Русі зразок того самого типу, що й сокира з могильника Острів. Запропонований раніше пізній вік вони назвали дискусійним. Отже, питання виникло під час зіставлення предметів, а не нового відкриття самої сокири.[3]
У дослідженні 2022 року ці автори разом із Р. Широуховим уже вважали попереднє датування помилковим: йому суперечили порівняльні матеріали. Водночас точної нової дати саме деснянської знахідки вони не подали. Тому XII — початок XIII століття лишається початковою оцінкою, яку подальші дослідники не прийняли.[2]
