Невелика колекція з піщаної дюни
П. С. Шидловський та А. А. Сорокун виявили Грушки під час розвідок Нижнього Подесення. Піщане підвищення здіймалося над деснянською заплавою приблизно на три метри. На його поверхні зібрали матеріали різних часів — неоліту, пізнього Трипілля та бронзової доби. У цьому повідомленні дослідники докладно розглянули саме неолітичну частину знахідок.[1]
Крем’яних виробів було п’ять: дві скребачки на відщепах, уламок виробу з додатково обробленим дрібними сколами краєм й два відщепи — сколи, відокремлені від каменю під час обробки. Їхні рисунки подано поруч із посудом. Це весь описаний крем’яний набір Грушок; знахідки з іншого пункту, Боденьок, у тому самому звіті розглянуто окремо.[1][2]
Шість способів оздоблення
З 42 керамічних уламків 18 не мали орнаменту. Оздоблену частину колекції автори розподілили на шість груп. Одна з них вирізнялася відтисками чотиризубчастого гребінчастого штампа: короткі вертикальні, трохи нахилені відбитки складали горизонтальні ряди. Інша поєднувала прокреслені та тонкі прорізані лінії — косу сітку або паралельні косі смуги.[1][2]
Ще дві групи відрізнялися дрібними вдавленнями приблизно трикутної форми та насічками з вдавленнями неправильної форми. Окремо виділено округлі вдавлення й відтиски, які дослідники назвали нігтьовими. На одному фрагменті вінця — верхнього краю посудини — округлі вдавлення поєднувалися з косими прокресленими лініями. Отже, на тій самій посудині могли співіснувати різні прийоми декорування.[1][2]
Що видно в товщині й складі стінок
В описах орнаментованих груп товщина стінок коливалася приблизно від 0,5 до 1 сантиметра. До глини додавали пісок, у частині фрагментів автори також визначили органічні домішки. Серед трьох окремо описаних неорнаментованих вінець два мали защипи на зрізі; у їхній глиняній масі відзначено органіку та вохру — природний барвник. Ці ознаки доповнюють орнаментальний поділ колекції.[1]
Попереднє датування за подібними знахідками
Найближчі відповідники неолітичним матеріалам Грушок автори побачили в колекціях Микільської Слобідки. За цим порівнянням вони попередньо віднесли знахідки до розвиненого — пізнього етапу київського варіанта києво-черкаської культури. Це попереднє культурне визначення, а не точна календарна дата.[1]
Завершуючи повідомлення, дослідники наголосили на потребі продовжити роботи: пам’ятка важлива для розуміння культурного розвитку Нижнього Подесення й лежить у місцевості, яка на час дослідження активно забудовувалася.[3]
Інші колекції з околиць села розглянуто окремо: неолітичний посуд Лан та Старухи і трипільський та бронзовий посуд Старухи.