Вал, що закінчувався в Москаленках
У Кучери Москаленки — кінцевий пункт Стеблівського відрізка Змієвого валу. Автор простежував його до заплави Росі, залучаючи також відомості старожилів. За його описом, у лісі насип зберігався краще, а в межах села був пошкоджений забудовою та розорюванням. Це свідчення стану пам’ятки під час дослідження, викладеного в книзі 1987 року.[1][2]
Для останніх трьох відрізків цієї основної лінії наведено ширину насипу 6–7 метрів і висоту 0,8–1,2 метра. Окремо виміряно рів: 4–6 метрів завширшки та 0,5–0,7 метра завглибшки. Ці числа характеризують описані залишки, а не первісну висоту укріплення.[1]
Перетин із пізнішою спорудою
У тому самому розгляді описано інший вал, який перетинав основну лінію. Кучера назвав його пізнішим. На одній ділянці він мав до 2,5 метра завширшки й лише 0,5–0,8 метра заввишки; на іншій складався з двох насипів із ровом посередині.[1][2]
Отже, слово «вал» тут позначає різні за будовою земляні споруди. Для розуміння їхнього призначення автор порівнював не тільки напрямок, а й розміри, рови та характер рельєфу, через який вони проходили.[1][2]
Переказ старожилів і висновок археолога
Старожили вважали пізніший вал межею між колишньою поміщицькою та державною землею. Кучера передав це пояснення як місцеве свідчення й зазначив, що планування та положення насипу не суперечать такому призначенню.[2]
Водночас дослідник відкинув оборонну функцію цієї пізнішої споруди: значна її частина була невисокою, а один із відрізків проходив глибоким яром. Тлумачення насипу як земельної межі лишається припущенням; точного часу його спорудження наведений переказ не встановлює.[2]
Різні вали в історії Поросся
Розбір Москаленків показує, чому близькість земляних насипів ще не робить їх однією оборонною системою. Про інший випадок датування укріплень розповідає стаття про вали Синиці. Ширший контекст місцевих пам’яток дає огляд Богуславської громади.