Назва, пов’язана з власником
За Руліковським, Воронин належав до комплексу Ясинецьких маєтностей. Макар, один із представників родини власників, оселився тут і назвав поселення від свого імені. Саме так автор XIX століття пояснює появу назви Макарів; це його історичний виклад, а не окремо перевірений акт перейменування.[1]
У цій же розповіді назва містечка пов’язана з прізвищем наступного покоління. Син Макара Андрій успадкував Воронин і почав називатися Макаревичем. Нащадки зберегли це родове ім’я. Руліковський таким чином пояснює зв’язок двох назв поселення та прізвища його пізніших власників.[1]
Як двір став укріпленням
Миколай Макаревич, за тим самим нарисом, перебудував старий воронинський двір з городищем на оборонний замок. Автор називає палісад — огорожу з дерев’яних стовпів — і земляні вали. Точної дати цієї перебудови у відповідному уривку немає, тому прив’язувати її до конкретного року не можна.[2]
Руліковський також описує поділи маєтностей: у 1608 році Миколай залишив Макарів за собою, а 1619-го знову зберіг його після нового розподілу. Ці епізоди показують містечко як осередок приватного володіння. Згадані автором залишки валів і ровів стосуються стану, описаного в XIX столітті.[2]
Перша згадка не дорівнює заснуванню
Євген Букет у статті 2016 року відносить першу згадку Макарова, тобто Воронина, до 1506 року. Він посилається на той самий географічний словник. На сторінці Руліковського наведено посилання на Литовську метрику за 1506–1513 роки, а не текст окремого акта заснування містечка.[1][3]
Букет прямо відкидає ототожнення Макарова з літописним Здвиженем. У загальній постановці питання він також розділяє письмові згадки, археологічні знахідки й перекази про заснування. Тому ранню історію Макарова можна описувати за наявними свідченнями, не перетворюючи дату першої згадки на точний день появи поселення.[3]
