Дванадцять ярмарків і три заводи
Про торгівлю Похилевич повідомив стисло: у містечку встановлено 12 щорічних ярмарків. Далі він перелічив три заводи — цегельний, винокурний і пивоварний. Це різні складові місцевого господарства: виготовлення будівельного матеріалу й два види виробництва напоїв. Дат заснування підприємств, кількості працівників та обсягів продукції в цьому переліку немає.[2]
Кількість ярмарків показує регулярність торгівлі впродовж року, але конкретного календаря Похилевич тут не подав. Так само короткий перелік виробництв не дозволяє визначити, яке з них було найбільшим чи скільки прибутку приносило містечку. Опис зберіг назви занять, залишивши їхній масштаб за межами нарису.[2]
Містечко й управління маєтку
У Макарові містилося головне управління володінь Павші. До маєтку в Київському повіті автор зарахував Фасівку, Забуяння, Кодру, Завалівку й Буду та навів 12 032 десятини землі, переважно лісистої й болотистої. Окремо він згадав деревню Кліщі в Овруцькому повіті. Отже, наведена площа стосується земельного комплексу, а не самого містечка.[1]
Основний нарис називає власником Миколу Ксаверійовича Павшу й пов’язує його управління з материнським заповітом. У доповненні уточнено рік вступу у володіння — 1851-й. Це важлива дата для історії маєтку; вона сама по собі не датує появу згаданих ярмарків або заводів.[2][3]
Мешканці та релігійні громади
Похилевич нарахував у Макарові 585 православних, 88 римо-католиків і 1 207 євреїв — разом 1 880 людей обох статей. Точної дати цього обліку в абзаці немає. Це опублікований у 1864 році зріз населення за віросповіданням; єврейська громада в наведеному переліку була найчисленнішою.[1]
До життя громад належать і згадані далі будівництва: кам’яний костел, споруджений Ксаверієм Павшею 1836 року, та нова православна кам’яна церква, закладена 1854-го. За словами автора, її спорудження просувалося повільно через нестачу коштів. Єврейський молитовний дім з училищем упродовж XIX століття кілька разів відбудовували за допомоги власника після пожеж.[4]
636 десятин за договором 1863 року
Наприкінці книги, на сторінці 721, є окремий додаток до Макарова: за викупним договором 1863 року селяни придбали у власність 636 десятин за 19 840 рублів. Ці числа описують конкретний земельний викуп. Похилевич не подав тут кількості господарств чи розподілу наділів, тому з них не можна вивести наділ однієї родини.[3]
У доповненнях Похилевич повернувся і до дерев’яної Іллінської церкви. Він написав, що опис візитації 1746 року «идетъ и къ нынѣшней Макаровской церкви, клонящейся къ паденію» — пасує й тодішньому храму, який занепадав. Це порівняння стану старої церкви з давнім описом доповнює звістку про повільне спорудження нового кам’яного храму.[4][3]