Кого порахував автор
У нарисі наведено 1 900 православних, 39 римо-католиків і 432 євреї. Похилевич прямо зазначає, що ці числа охоплюють і село Салів, яке називали також Малим Козином. Тому їх не можна подавати як населення одного містечка без цього уточнення.[1]
Окремо автор згадує 1790 рік: 140 дворів та 1 239 жителів. Тоді Козин ще називали селом. Відомості про старий облік і пізніший склад населення стоять поруч, але мають різний час та спосіб опису.[1]
Маєток і селянська земля
Козинський маєток разом із Саловим хутором мав 4 285 десятин землі. За викупною угодою 1863 року селяни придбали з цього земельного масиву 2 105 десятин за 98 877 рублів. Книга подає і загальний обсяг володіння, і його викуплену частину.[1]
За Похилевичем, раніше маєток належав до Богуславського староства. Граф Ксаверій Браницький подарував його управителеві свого мисливського господарства. Цей епізод стосується історії маєтку, а не часу заснування села.[1]
Дерев’яна церква з виглядом кам’яної
Церкву архістратига Михаїла заклали 1761 року, а завершили стараннями парафіян лише 1789 року. Вона була дерев’яною, але побілена всередині й ззовні. Похилевич відзначає, що завдяки цьому здалеку храм здавався кам’яним.[1][2]
Дзвіницю спорудили пізніше, 1850 року. Церкву відносили до четвертого класу, їй належали 36 десятин землі. У Козині автор також назвав римо-католицьку каплицю та синагогу: релігійне життя містечка охоплювало кілька громад.[2]
